Івана 4:24. Поклоніння в Дусі та Правді.

Проповідь розкриває слова Ісуса до самарянки: справжнє поклоніння не тримається за місце, обряд чи форму - його серце в Дусі та в Правді. Через історію Ізраїлю бачимо, як диявол зводить поклоніння до порожньої релігійності: золотий телець, «жертви з вадою», обряд без серця. Але з приходом Месії тіні Старого Заповіту сповнились: ми маємо свободу у формах, та незмінну сутність, довіру Євангелію і слухняність Божому Слову.

Це не «наша гра в церкву», а зустріч Бога з нами: Він перший служить нам Словом і Таїнствами, а ми відповідаємо вірою, подякою і життям. Бог є Дух; тому поклоніння народжується з віри в прощення, дароване Христом, і тримається на правді Писання про Його особу й звершене спасіння.