Луки 5:10

Це Слово Боже промовлене Спасителем до рибалки на ім’я Симон, котрий буде названий Петром. Симон був досвідченим рибалкою, ще від малого він ловив рибу, з якої він жив. А тепер, він навіть мав свого власного човна, залучаючи помічників до нього. Однак, там, на Генісаретському озері чи Галілейському морі, яке він знав дуже добре, сталося щось таке, що сильно налякало Симона. Не було ані шторму, ані бурі, усі були живі-здорові, усі займалися своїми повсякденними справами, однак сталося щось таке, що досвідчений рибалка злякався, злякався, бо нерибний день став рибним.

Наставник Симона, Ісус, навчав народ із його човна. “А коли перестав Він навчати, промовив до Симона: “Попливи на глибінь, - і закиньте на полов свій невід.” Симон послухав цього теслю, хоча обставини та досвід підказували йому, що не варто. Адже, хіба ловлять рибу на великій глибині вдень?

Коли ж після боротьби з наповненим неводом Симон отямився, “обгорнув жах його та усіх, хто з ним був”. Це був жах грішної людини, що усвідомила Божу присутність поруч неї, присутність святого та справедливого Бога, Творця неба і землі, всього видимого і невидимого. І Симон Петро добре розумів, що гріху та грішнику не місце перед святим та справедливим Богом, що святість та справедливість вимагають покарання гріха та грішника, що означає вічну погибель. А те, що гріх знаходиться в ньому, Симон дуже добре знав, так само як і кожен з нас, заглядаючи собі в серце. Як це і каже пророк Єремія: “Людське серце найлукавіше над все та невигойне. – Хто пізнає його? Я Господь, що досліджує серце, що випробовує нирки, щоб кожному дати згідно з путтю його, за плодом учинків його” (Єр.17:9,10).

Симон Петро злякався, бо хто інший як не Творець може із нерибного дня зробити рибний, і не просто рибний, а такий, що невід не витримував ваги спійманої риби, а човни зачали потопати.

Однак, Той, Хто вчинив цей переляк у грішникові, чинить і мир, заспокоюючи розкаяного грішника своїм лагідним Словом: “Не лякайсь! Не бійся!”

«Не бійся!» - казав ангел Гавриїл священику Захарію підчас служіння того у Єрусалимському храмі: «Не бійся, Захаріє, бо почута молитва твоя, і дружина твоя Єлисавета сина породить тобі, ти ж даси йому ймення Іван. І він буде на радість та втіху тобі, і з його народження багато-хто втішаться. Бо він буде великий у Господа, ні вина, ні п'янкого напою не питиме, і наповниться Духом Святим ще з утроби своєї матері. І багато синів із Ізраїля він наверне до їхнього Господа Бога. І він сам перед Ним буде йти в духу й силі Іллі, щоб серця батьків привернути до дітей, і неслухняних до мудрости праведних, щоб готових людей спорядити для Господа» (Лк.1:13-17).

Через шість місяців цей же ангел знову каже: «Не бійся!». На цей раз діві з галілейського міста Назарет: «Не бійся, Маріє, бо в Бога благодать ти знайшла! І ось ти в утробі зачнеш, і Сина породиш, і даси Йому ймення Ісус. Він же буде Великий, і Сином Всевишнього званий, і Господь Бог дасть Йому престола Його батька Давида. І повік царюватиме Він у домі Якова, і царюванню Його не буде кінця» (Лк.1:30-33).

А коли народився Той, про Кого благовістив Гавриїл, ангел Господній казав наляканим пастухам: «Не лякайтесь, бо я ось благовіщу вам радість велику, що станеться людям усім. Бо сьогодні в Давидовім місті народився для вас Спаситель, Який є Христос Господь. А ось вам ознака: Дитину сповиту ви знайдете, що в яслах лежатиме. І ось раптом з'явилася з Анголом сила велика небесного війська, що Бога хвалили й казали: Слава Богу на висоті, і на землі мир серед людей доброї волі!» (Лк.2:10-14). 

“Не лякайсь, - від цього часу ти будеш ловити людей!” - це вже четверте «не бійся» в Євангеліє від Луки. І цього разу його промовляє Спаситель.

Продовження в аудіо...