Луки 16:19-31. Про Багача і Лазаря.

Перед тим як розповісти нам історію про багатого та Лазаря Ісус казав фарисеям, які були сріблолюбці та насміхалися з Нього: «Ви себе видаєте за праведних перед людьми, але ваші серця знає Бог. Що бо високе в людей, те перед Богом гидота. Закон і Пророки були до Івана; відтоді Царство Боже благовіститься, і кожен силкується втиснутись в нього. Легше небо й земля проминеться, аніж одна риса з Закону загине» (Лк.16:15-17). Ці слова є підсумком 16-го розділу Євангелія від Луки, який завершується історією про багача і Лазаря. Сама історія має дві частини. Перша частина, про земне життя і смерть, наступна:

«Один чоловік був багатий, і зодягався в порфіру й вісон, і щоденно розкішно бенкетував. Був і вбогий один, на ім'я йому Лазар, що лежав у воріт його, струпами вкритий, і бажав годуватися кришками, що зо столу багатого падали; пси ж приходили й рани лизали йому... Та ось сталось, що вбогий умер, і на Авраамове лоно віднесли його Анголи. Умер же й багатий, і його поховали» (16:19-22).

Життя і смерть багатого чоловіка обрамляє оповідь про Лазаря. Багатий чоловік зодягається в найкраще і щоденно розкішно бенкетує. Здавалося б, нічого поганого в цьому немає, проте надмірність розкоші ріже вухо слухача. Зазвичай, бенкетування проводиться для особливих випадків, таких як весілля, чи приїзд дорогого гостя. Однак, щоденне бенкетування описує неналежне використання власності. Багатий чоловік вже себе не контролює щодо розкоші, виділяючись навіть перед нерозумним багатим, що наскладав для себе повні клуні зерна.

Розповідь про смерть багатого вражає простотою Ісусових слів у порівнянні з розкішним життям чоловіка: «Умер же багатий – і його поховали». Однак, без вагань ми можемо собі уявити великий похорон цього чоловіка. А слова «і його поховали» ріжуть наше вухо, зазначаючи неминучість кінця розкішного життя у царині вічної смерті. 

Бідний чоловік на ім’я Лазар посідає серцевину першої частини оповіді. Його земне життя разюче відрізняється, воно – жалюгідне і нещасне. Однак, Ісус називає цього бідного чоловіка за іменем, показуючи важливість Лазаря в Божих очах, і що його ім’я записане на небесах, коли ж ім’я багатого не зазначається ні у Писанні, ані на небесах. Саме ім’я «Лазар», що означає «той, кому допомагає Бог», вказує на кого покладався і кому довіряв бідний чоловік, тобто, якою була основа його спасіння.

Опис життя і смерті Лазаря детальніший за опис багатого чоловіка. Хоча Лазар не був прокаженим, його тіло було вкрите болючими струпами. Образ Лазаря – це образ жебрака, який покладається для виживання виключно на допомогу інших. Каліка, якого залишали біля воріт маєтку багатого, де люди входили і виходили. Лазар сподівався, що багатий та його друзі пожаліють його і щось дадуть зі свого столу. Хоча би крихти з розкішного бенкетування, і того було б достатньо. Але багатий чоловік повністю ігнорує бідним, хоча пізніше ми дізнаємось, що він знав Лазаря за іменем.

Опис бідаря стає ще більш жалісним, коли приходять собаки, що могли споживати крихти зі бенкетного столу, яких сподівався Лазар, і лизали йому рани. Собаки, яких Лазар не мав сили відігнати, були милосерднішими за багатого. Лазар був досконалим прикладом одержувача милостині, через яку багатий чоловік міг проявити своє милосердя, виражене у належному використанні своїх матеріальних благ. Але багатий ігнорує Лазаря, будучи повністю поглинутим надмірністю земних насолод. Пси ж приходили і лизали рани Лазаря…

І ось стається «великий переворот». Лазар помирає – «і на Авраамове лоно віднесли його Анголи». Відбувається надзвичайна подія, особливо для такого незначного чоловіка як Лазар. Хоча Лазар ніколи не бенкетував за столом багатого, проте тепер він вічно бенкетує на лоні Авраама.

Продовження в аудіо...