
Християнські Проповіді
Християнські Проповіді
Луки 2:29-32 - Стрітення Господнє
Коли народився Христос у стайні на околицях Віфлеєму, небесне військо проголосило враженим пастухам: «Слава Богу на висоті, і на землі мир серед людей доброї волі!» (Лк.2:14). Коли через сорок днів це новонароджене Немовля принесли до Єрусалиму в храм, чоловік доброї волі на ймення Семен, що значить «слухання», тримаючи на руках Ісуса, «хвалу Богу віддав та й промовив: Нині відпускаєш раба Свого, Владико, за словом Твоїм із миром, бо побачили очі мої Спасіння Твоє, яке Ти приготував перед всіма народами, Світло на просвіту поганам і на славу народу Твого Ізраїля!» (Лк.2:28-32).
Тридцять років по тому, Той, кого тримав на руках Семен, читав у голос з книги пророка Ісаї в синагозі міста Назарет: «На Мені Дух Господній, бо Мене Він помазав, щоб Добру Новину звіщати вбогим. Послав Він Мене проповідувати полоненим визволення, а незрячим прозріння, відпустити на волю помучених, щоб проповідувати рік Господнього змилування. І, книгу згорнувши, віддав службі й сів. А очі всіх у синагозі звернулись на Нього» (Лк.4:18-20). Хоча ті, що були в синагозі, і слухали Боже Слово від пророка Ісаї, і дивилися з розплющеними очима на Ісуса, проте вони не прийняли слів з уст Помазанця Божого: «Сьогодні збулося Писання, яке ви почули!» (Лк.4:21) і не побачили Спасіння, яке бачив Семен, тримаючи Немовля.
Пройшло ще три роки. Ісус іде до Єрусалиму, щоб там віддати Своє життя. Ось Він виходить із історичного міста Єрихон, щоб увійти до адміністративного Єрихону, де Він зустріне Закхея, митника. При дорозі сидить сліпий на ймення Вартимей. Сліпий дізнається, що проходить Ісус Назарянин. Далі читаємо: «І став він кричати й казати: Ісусе, Сину Давидів, змилуйся надо мною! А ті, що попереду йшли, сварились на нього, щоб він замовк, а він іще більше кричав: Сину Давидів, змилуйся надо мною! І спинився Ісус, і привести його до Себе звелів. А коли той наблизивсь до Нього, то Він запитався його: Що ти хочеш, щоб зробив Я тобі? А той відповів: Господи, нехай стану видющим! Ісус же до нього сказав. Стань видющий! Твоя віра спасла тебе! І зараз видющим той став, і пішов вслід за Ним, прославляючи Бога» (Лк.18:38-43).
За вісім днів після цього двоє учнів йдуть із Єрусалиму до села Еммаус. Зустрічають Ісуса. Проте їхні очі стримані, щоб не впізнати Його. Розмовляють про останні події, що сталися в Єрусалимі, а саме: «Про Ісуса Назарянина, що Пророк був, могутній у ділі й у слові перед Богом і всім народом. Як первосвященики й наша старшина Його віддали на суд смертний, - і Його розп’яли» (Лк.24:19-20). Згадують також і чутки від жінок про порожній гріб. Що би це мало бути таке?
Продовження в аудіо...