Різдвяна проповідь: Луки 2:10-14

«І сталось, як були вони там, то настав їй день породити. І породила вона свого Первенця Сина, і Його сповила, і до ясел поклала Його, бо в заїзді місця не стало для них... А в тій стороні були пастухи, які пильнували на полі, і нічної пори вартували отару свою. Аж ось Ангол Господній з'явивсь коло них, і слава Господня осяяла їх. І вони перестрашились страхом великим...» (Лк.2:6-9).

Ще не встигла Марія покласти сповите Немовля в ясла, як у полі біля Віфлеєму ангел Господній, сяючи у Божій славі, з’явився і промовив до пастухів: «Не лякайтесь, бо я ось благовіщу вам радість велику, що станеться людям усім. Бо сьогодні в Давидовім місті народився для вас Спаситель, Який є Христос Господь. А ось вам ознака: Дитину сповиту ви знайдете, що в яслах лежатиме» (Лк.2:10-12).

А коли відкрились небеса, «ось раптом з'явилася з Анголом сила велика небесного війська, що Бога хвалили й казали (співаючи перед враженими пастухами): Слава Богу на висоті, і на землі мир серед людей доброї волі!» (Лк.2:13-14).

Тут, у Віфлеємі та його околицях, було все, що справді належить небесам. Сам Господь небес лежав як немовля в яслах. Слава Господня осяяла пастухів і освітила ніч небесним світлом. Небесне військо з радістю зібралося перед безмовними людьми. Лунає музика небес. Це ніби небо спустилось на землю, поглинувши останню в собі.

Однак, те, що сталося тут, не стосується лише мешканців Віфлеєму, але кожного, чию природу прийняв Син Божий, кожного, хто є людиною і є грішником. Адже ангел Господній проголошує: «бо я ось благовіщу вам радість велику, що станеться людям усім».

Тут ми маємо невимовно велику та незбагненну таємницю. Божа святість і праведність повинна закрити двері небес для нас грішних. Бог знає, що ані ми самі, ані інше, яке створіння на небі, чи на землі, не може відкрити їх для нас. Він знає про наш страх, про страх грішника перед святим і справедливим Богом. Таким чином, ще з вічності Він вирішує, що те, що ми не можемо зробити, Він Сам зробить. І Він зробить це у такий спосіб, що Його божественна, чудесна, незбагненна і безмежна любов стане відома усім на Його вічну славу та хвалу. Бог постановив, що Його дорогий Єдинородний Син буде посланий у світ, що Він станеться людиною, що на Нього будуть покладені всі наші гріхи, і що ці гріхи будуть повністю і навіки поховані в глибинах Його впокорення і смерті на хресті.

Те, що сталося у Віфлеємі було виповненням цієї величної постанови небесного Отця. Як тільки Його Син стався людиною, нездвигненний тягар гріха всього людства був на Нього покладений. Тож, коли Христос, Боже жертовне Ягня за гріхи всього людства, лежав у яслах темної стайні, Божі очі дивились у майбутнє туди, де Його Син помирає на хресті. Таким чином, це викуплення за гріх, яким Божа святість і справедливість були умилостивлені, а люди були примирені з Богом, було ніби вже сповнене.

Бо приходить саме те «сьогодні», про яке проголошується у другім псалмі: «Ти Мій Син, - Я сьогодні Тебе породив». Бо це сповите Немовля в яслах є Сином Божим за Своєю природою. Він існував з Отцем і Святим Духом з вічності. Він є Богом рівним з Отцем в усьому. Щонеділі ми сповідаємо в Нікейському Символі віри про «Сина Божого Єдинородного, від Отця родженого перше всіх віків, Світло від Світла, Бога істинного від Бога істинного, родженого не створеного, єдиносущого з Отцем, через Котрого все сталося».

Продовження в аудіо...