Луки 1:67-80

Дев’ять місяців мовчав Захарій. Він мовчав, бо засумнівався Божій обітниці про народження від нього, вже похилого роками, та вже немолодої та неплідної дружини, Єлисавети, сина. Дев’ять місяців промайнули, народився син. Коли на восьмий день хлопчика обрізали, назвавши Іваном, його «батько Захарій наповнився Духом Святим, та й став пророкувати й казати:

Благословенний Господь, Бог Ізраїлів, що зглянувся й визволив люд Свій! Він ріг спасіння підніс нам у домі Давида, Свого слуги, як був заповів відвіку устами святих пророків Своїх, що від ворогів наших визволить нас, та з руки всіх наших ненависників, що вчинить Він милість нашим отцям, і буде пригадувати Свій святий заповіт, що дотримає й нам ту присягу, якою Він присягавсь Авраамові, отцю нашому, щоб ми, визволившись із руки ворогів, служили безстрашно Йому у святості й праведності перед Ним по всі дні життя нашого (Лк.1:67-75).

Господь Бог Ізраїлю благословенний, бо Він зглянувся і відвідав, визволив і підняв ріг спасіння для Свого народу. Результатом цього стало спасіння Божого люду, якому Господь вчинив милість, згадав Свій заповіт Авраамові та врятував від ворогів, щоб Його народ міг служити Йому.

Центральним у цьому гімні є Боже пригадування Його святого заповіту і присяга, якою присягавсь Господь Авраамові. Про початок заповітних відносин Бога з Аврамом читаємо у книзі Буття: «І промовив Господь до Аврама: Вийди зо своєї землі, і від родини своєї, і з дому батька свого до Краю, який Я тобі покажу. І народом великим тебе Я вчиню, і поблагословлю Я тебе, і звеличу ймення твоє, і будеш ти благословенням. І поблагословлю, хто тебе благословить, хто ж тебе проклинає, того прокляну. І благословляться в тобі всі племена землі!» (1М.12:1-3).

Господь зміцнює згодом Свій заповіт, промовляючи: «Не бійся, Авраме, Я тобі щит, нагорода твоя вельми велика… Господь його вивів надвір та й сказав: Подивися на небо, та зорі злічи, коли тільки потрапиш ти їх полічити. І до нього прорік: Таким буде потомство твоє! І ввірував Аврам Господеві, а Він залічив йому те в праведність» (1М.15:1, 5-6).

Ось Аврамові вже 99, проте спадкоємця він ще не має, коли явився Господь і промовив: «Я Бог Всемогутній! Ходи перед лицем Моїм, і будь непорочний!... І не буде вже кликатись ім'я твоє: Аврам, але буде ім'я твоє: Авраам, бо вчинив Я тебе батьком багатьох народів. І вчиню Я тебе дуже-дуже плідним, і вчиню, щоб вийшли з тебе народи, і царі з тебе вийдуть. І Я складу заповіта Свого поміж Мною та поміж тобою, і поміж твоїм потомством по тобі на їхні покоління на вічний заповіт, що буду Я Богом для тебе й для нащадків твоїх по тобі… То Мій заповіт, що його ви виконувать будете, поміж Мною й поміж вами, і поміж потомством твоїм по тобі: нехай кожен чоловічої статі буде обрізаний у вас. І будете ви обрізані на тілі крайньої плоті вашої, і стане це знаком заповіту поміж Мною й поміж вами» (1М.17:1-11).

Продовження в аудіо...