Псалми 47, 67, 87

Лютер пояснює друге прохання Господньої молитви: «Нехай прийде Царство Твоє» наступним чином: «Звичайно, Царство Боже настане саме по собі, навіть без нашої молитви; однак ми просимо в цій молитві, щоб воно прийшло і до нас. Це здійснюється тоді, коли наш Небесний Отець дає нам Свого Святого Духа, щоб ми повірили Його святому Слову через Його милосердя і по Божому жили тут нині, а згодом там вічно».

Справді, це є нашою місійною молитвою. Тож, сьогодні ми розглянемо три псалми, які наповнені місійними темами: 47 (Царство Царя), 67 (Твоє Царство приходить) і 87 (Славне Місто).

Псалом 47

“Всі народи, плещіть у долоні, покликуйте Богові голосом радости,

грізний бо Всевишній Господь, Цар великий всієї землі!

Він народи під нас підбиває, а поган нам під ноги, Він нашу спадщину для нас вибирає, величність для Якова, що його полюбив. Села.

Бог виступає при радісних окриках, Господь при голосі рога.

Співайте Богові нашому, співайте, співайте Цареві нашому, співайте, бо Бог Цар усієї землі, співайте навчальний псалом!

Бог зацарював над народами, Бог сів на святому Своєму престолі!

Зібрались владики народів, народ Бога Авраамового, як Божі щити на землі, між ними Він сильно звеличений!”

Хоча цей великий цар є грізним завойовником і суддею, головною мелодією змісту псалма є радість. Цей цар не є тираном, але благодатним спасителем. Він не є одним із місцевих божків, але Він – Бог всевіту. Захоплення народів під правління Ізраїлю відбувається через поширення Євангелія по цілому світові. Захоплені Євангелієм, язичники, які раніше були ворогами до Божого Царства, стають громадянами духовного Ізраїлю, як це пише Павло ефесянам:

«Отож, пам’ятайте, що ви, колись тілом погани,... що ви того часу були без Христа, відлучені від громади ізраїльської, і чужі заповітам обітниці, не мавши надії й без Бога на світі. А тепер у Христі Ісусі ви, що колись далекі були, стали близькі Христовою кров’ю. Він бо наш мир, що вчинив із двох одне й зруйнував серединну перегороду, ворожнечу, Своїм тілом, Він Своєю наукою знищив Закона заповідей, щоб з обох збудувати Собою одного нового чоловіка, мир чинивши, і хрестом примирити із Богом обох в однім тілі, ворожнечу на ньому забивши. І, прийшовши, Він благовістив мир вам, далеким, і мир близьким, бо обоє Ним маємо приступ у Дусі однім до Отця. Отже, ви вже не чужі й не приходьки» (Еф.2:11-19). Чи словами псалма: «Зібрались владики народів, народ Бога Авраамового».

Головними кроками виконання 47-го псалма є три події. Коли Ісус розпочинав Своє служіння, Він проголошував: «Боже Царство наблизилось» (Мк.1:15). Коли Він возносився на небеса, Він уповноважив Своїх учнів поширювати Його Царство по цілому світу: «Тож ідіть, і зробіть учнями всі народи, христячи їх в Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа, навчаючи їх зберігати все те, що Я вам заповів. І ото, Я перебуватиму з вами повсякденно аж до кінця віку» (Мт.28:19-20). Коли Він повернеться у славі, Його Царство повіки стоятиме: «і на небі зчинились гучні голоси, що казали: Перейшло панування над світом до Господа нашого та до Христа Його, і Він зацарює на вічні віки!» (Об.11:15).

Псалом 2:8 каже нам, що Бог дав Месії народи у спадок. У 47-му псалмі ми дізнаємось, що народи є також нашим спадком, оскільки ми розділяємо з Царем Його правління. Він посилає нас із Євангелієм як завойовників. Цар Ісус має всю владу на небі та на землі, таким чином, ми можемо робити учнями всі народи. Це є діло нашого Спасителя. Це куплено для нас і заплачено за нас. Сатана не має жодних прав на язичників як своїх рабів. Вони викуплені. Це наше право і обов’язок їх звільняти.

Продовження в аудіо...