Луки 23:33-34 - 14 вересня - День Хреста Господнього

«А коли прибули на те місце, що звуть Череповище, розп'яли тут Його та злочинників, одного праворуч, а одного ліворуч. Ісус же промовив: Отче, відпусти їм, бо не знають, що чинять вони!» (Лк.23:33-34).

Сорок днів символічно розділяють свята Преображення і Хреста Господнього. На горі Преображення Ісус розмовляв із Мойсеєм та Іллєю про Свій Вихід, «який в Єрусалимі Він мав докінчити» (Лк.9:31). Ця подорож Божого Сина завершується на пагорбі, «що звуть Череповище», де розп’яли «Його та злочинників, одного праворуч, а одного ліворуч».

Саме Розп’яття стосується Біблійна сторона свята Хреста Господнього, свята, яке ще раз нагадує нам про Велику П’ятницю, подібно до того як це робив для Ізраїлю Старого Заповіту День Викуплення, коли Віко ковчегу Заповіту і народ кропили кров’ю першого жертовного козла, а на другого козла клалися всі гріхи народу і відсилалися разом з козлом геть, щоб назад той «цап відбувайло» не повернувся разом з покладеними на нього гріхами.

Те, що подорож Сина Божого завершується розп’яттям на місці, що звуть Череповище, зображують більшість Православних хрестів, зокрема і той, що висить на моїй шиї. Знизу, нижче маленької косої поперечини, що нагадує про двох розп’ятих «злочинників, одного праворуч, а одного ліворуч», знаходиться зображення черепа, зображення, яке також символізує смерть, або могилу першого Адама. Адже другий Адам, Ісус, саме на хресті перемагає гріх і смерть, як написано: «Бо коли за переступ одного смерть панувала через одного, то тим більше ті, хто приймає рясноту благодаті й дар праведності, запанують у житті через одного Ісуса Христа» (Рим.5:17).

Однак, яким би вірним та вражаючим не було розп’яття, «ми маємо слово пророче певніше», як це писав апостол Петро, порівнюючи своє бачення подій на горі Преображення і Слово Боже, записане пророками Старого Заповіту. Певнішим за зображення Розп’яття на цьому хресті чи на будь якому іншому образі ми маємо Слово Боже, записане для нас у Святому Писанні Старого і Нового Заповітів апостолами і пророками. Зокрема для нас сьогодні певнішим за зображення цього хреста на моїй шиї будуть слова записані євангелістом Лукою. Власне, це перші слова промовлені нашим Спасителем на хресті: «Отче, відпусти їм, бо не знають, що чинять вони!».

Людське незнання Божого плану спасіння і незнання про відпущення гріхів Сином Людським є головними темами, які проходять крізь усе Євангеліє від Луки.

Перша Ісусова проповідь, яку записує Лука, виголошується Сином Божим у синагозі Його рідного міста Назарету на слова пророка Ісаї: «На Мені Дух Господній, бо Мене Він помазав, щоб Добру Новину звіщати вбогим. Послав Він Мене проповідувати полоненим визволення, а незрячим прозріння, відпустити на волю помучених, щоб проповідувати рік Господнього змилування» (Лк.4:18-19). Однак, замість того, щоб отримати від Божого Помазанця прозріння і відпущення, «всі в синагозі, почувши оце, переповнились гнівом. І, вставши, вони Його вигнали за місто, і повели аж до краю гори, на якій їхнє місто було побудоване, щоб скинути додолу Його» (Лк.4:28-29).

На завершення Свого Галілейського служіння, яке тривало майже два роки, Ісус запитує Своїх учнів: «За кого Мене люди вважають?». Відповідь далі свідчила про повне незнання, хто такий Син Людський: «Вони ж відповіли та сказали: За Івана Христителя, а ті за Іллю, а інші, що воскрес один із давніх пророків» (Лк.9:19).

Продовження в аудіо...