Матвія 6:24-34

Для людини богом є те, до чого вона лине як до найбільшого і найвищого, що є на небі та на землі, те, що вона любить понад усе як найвище добро, те, чого вона боїться втратити більше, ніж будь-що інше, чому вона довіряє понад усе, в чому вона шукає свою найбільшу радість. Людина сподівається, що цей бог збереже її, буде її прихистком в усіх небезпеках і звільнить її від усіх турбот. Якщо коротко, вона сподівається отримати від цього бога своє правдиве спасіння. Вона вірує у цього бога зі всього свого серця і служить йому.

Справжнім богом світу, в якого він вірить і якому він служить, не є правдивий Бог, Творець неба і землі, видимого і невидимого. Натомість, таким богом для світу є «мамона». У кожній країні мамона – це всемогутній бог, для якого б’ються серця людей і якому вони віддають належну шану. Мамона має вірних рабів у всіх прошарках суспільства. Найбагатші люди, які не хочуть служити нікому, є найревнивішими слугами мамони. Президенти, олігархи, королі, які не хочуть бути підданими нікого іншого, залишаються покірними підданими цього високого монарха. Навіть більшість тих, хто покликані бути посланцями небесного Царя, таємно служать мамоні.

Таким чином, світ дивиться на бідних, тих, хто без мамони, як на покинутих і відкинутих Богом. Багатство привертає увагу цього світу і в його очах, той, хто має мамону, гідний честі та похвали. У кожному куточку цього світу цей бог має свої вівтарі та священиків, які приносять йому жертви.

Що більшість людей шукає і любить понад усе? Хіба не мамону? Хіба більшість сердець не радіє зі земного прибутку більше ніж чомусь іншому? Хіба більшість людей не шукають своє найбільше задоволення у золоті та сріблі, у розширенні та прибутку свого бізнесу, в прекрасних маєтках та земельних ділянках? Чому вони так рано встають і працюють аж до опівночі? Вони наполегливо і безупинно женуться за мамоною. Вони жертвують усім, навіть своїми іншими улюбленими речами, щоб заволодіти грошима, виснажуючи себе у процесі гоніння. Вони відмовляють собі в радості, відпочинку і зручності. Вони жертвують дружбою, честю і совістю, навіть своїм життям. Нічого люди так не бояться, як втрати прихильності цього бога, мамони. Коли вони гублять її, вони часто впадають у відчай, повну безнадію та смуток. Незчисленна кількість людей чинять самогубства у своєму відчаї, коли знаходять себе без втіхи і підтримки мамони.

Кінець кінцем, на що покладається світ? Хіба він не вважає мамону ключем справжнього щастя? Хіба він не вірить, що відпочити можна лише коли є багато мамони? Хіба він не переслідує мамону в надії уникнення турботи про майбутнє? Хіба це не найбільші бажання багатьох людей, щоб здобути стільки грошей, щоб потім жити лише на відсотки від них? Як же тоді ми можемо заперечувати, що мамона є богом цього світу, тим, що він любить, боїться і вірить понад усе? Саме через те і каже Ісус Своїм учням у Нагірній проповіді: «Ніхто двом панам служити не може, бо або одного зненавидить, а другого буде любити, або буде триматись одного, а другого знехтує. Не можете Богові служити й мамоні» (Мт.6:24).

Продовження в аудіо...