Луки 9:46-50

«І прийшло їм на думку: хто б найбільший з них був? А Ісус, думку серця їх знавши, узяв дитину, і поставив її біля Себе. І промовив до них: Як хто прийме дитину оцю в Ім'я Моє, Мене він приймає, а як хто Мене прийме, приймає Того, Хто послав Мене. Хто бо найменший між вами всіма, той великий! А Іван відповів і сказав: Учителю, ми бачили одного чоловіка, що Ім'ям Твоїм демонів виганяв, і ми заборонили йому, бо він з нами не ходить. Ісус же йому відказав: Не забороняйте, бо хто не проти вас, той за вас!» (Лк.9:46-50).

Коли сорокаденне Немовля Ісус було принесене до Єрусалимського храму на посвячення, Семен, котрий зустрів Його там, прорік до Марії, матері Немовляти: «Ось призначений Цей багатьом на падіння й уставання в Ізраїлі, і на знак сперечання, і меч душу прошиє самій же тобі, щоб відкрились думки сердець багатьох!» (Лк.2:34-35).

Протягом всього Свого земного служіння особа Ісуса Христа і Його діло спричиняли суперечки серед Ізраїлю, Божого народу. Неспокійними були думки сердець багатьох, як книжників та фарисеїв, так і учнів та друзів, навіть родичів і близьких, Марія, мати Його, не була виключенням. Справді, Марія тут представляє Божий народ, Ізраїль.

Коли Ісус відпустив гріхи розслабленому чоловікові, якого четверо віруючих спустили з ложем через стелю на середину кімнати, де навчав Спаситель, «книжники та фарисеї почали міркуватий казати: Хто ж Оцей, що богозневагу говорить? Хто може прощати гріхи, окрім Бога Самого?... Відчувши ж Ісус думки їхні, промовив у відповідь їм: Що міркуєтеви в серцях ваших? Що легше: сказати: Прощаються тобі гріхи твої, чи сказати: Уставай та й ходи? Але щоб ви знали, що Син Людський має владу на землі прощати гріхи, тож каже Він розслабленому: Кажу Я тобі: Уставай, візьми ложе своє, та й іди у свій дім!» (Лк.5:21-24).

Коли однієї суботи Ісус зайшов до однієї з Галілейських синагог «й навчав, знаходився там чоловік, що правиця йому була всохла. А книжники та фарисеї вважали, чи в суботу того не вздоровить, щоб знайти проти Нього оскарження. А Він знав думкиїхні, і сказав чоловікові, що мав суху руку: Підведися, і стань посередині! Той підвівся і став. Ісус же промовив до них: Запитаю Я вас: Що годиться в суботу робити добре, чи робити лихе, душу спасти, чи згубити? І, позирнувши на всіх них, сказав чоловікові: Простягни свою руку! Той зробив, і рука його стала здорова!» (Лк.6:6-10). Адже попередньої суботи Ісус казав їм: «Син Людський Господь і суботі!» (Лк.6:5).

Коли після Христового воскресіння Ісусові учні, зібравшись, говорили про Нього, «Сам Ісус став між ними, і промовив до них: Мир вам! А вони налякалися та перестрашились, і думали, що бачать духа. Він же промовив до них: Чого ви стривожились? І пощо ті думкидо сердець ваших входять? Погляньте на руки Мої та на ноги Мої, це ж Я Сам! Доторкніться до Мене й дізнайтесь, бо не має дух тіла й костей, а Я, бачите, маю» (Лк.24:36-39).

Після подій на горі Преображення і біля неї ми також читаємо, що учням Ісуса «прийшло на думку», і що «Ісус, думку серця їх знавши». Цього разу думкою серця Христових учнів було: «Хто б найбільший з них був?».

Продовження в аудіо...