Римлянам 6:12-23

Про нове ставлення серця християнина Мартін Лютер пише, відповідаючи на запитання «Що означає хрищення водою?», наступним чином:

«Воно означає, що старий Адам у нас має бути втоплений щоденним каяттям, і мусить померти з його лихими вчинками та бажаннями, і що замість нього повинна щоденно поставати та воскресати нова людина, яка житиме перед Богом у праведності та непорочності вічно».

Основою для такого твердження Лютера були слова апостола Павла зі шостого розділу послання до римлян: «Отож, ми поховані з Ним хрищенням у смерть, щоб, як воскрес Христос із мертвих славою Отця, так щоб і ми стали ходити в обновленні життя» (Рим.6:4).

Після мови про нове ставлення християнина Павло тепер говорить про дії. Апостол знову і знову спонукає нас, християн, щоб ми присвятили своє життя служінню Богові. Справді, немає ніякої співпраці з нашого боку в нашому приході до віри. Навернення – це чудо, яке чинить в нас Святий Дух. Святе Писання використовує образи воскресіння і дітонародження, описуючи прихід людини до віри, чи власне створення віри в людині.

Раніше віруючий був мертвим у невірі, поки Святий Дух не воскресив його до життя у вірі, як про це пише Павло ефесянам: «Бог же, багатий на милосердя, через Свою превелику любов, що нею Він нас полюбив, і нас, що мертві були через прогріхи, оживив разом із Христом, спасені ви благодаттю» (Еф.2:4-5).

Про це ж саме цей же Павло пише і колосянам: «І вас, що мертві були в гріхах та в необрізанні вашого тіла, Він оживив разом із Ним, простивши усі гріхи, знищивши рукописання на нас, що наказами було проти нас, Він із середини взяв його та й прибив його на хресті» (Кол.2:13-14).

Так як людині дається життя засобом фізичного народження, так і Святий Дух дає людині життя духовним народженням, як про це казав Ісус Никодимові: «Поправді, поправді кажу Я тобі: Коли хто не народиться згори, то не може побачити Божого Царства... Що вродилося з тіла є тіло, що ж уродилося з Духа є дух» (Ів.3:3, 6).

Апостол Петро пише яким засобом Святий Дух чинить це народження згори: «Бо народжені ви не з тлінного насіння, але з нетлінного, Словом Божим живим та тривалим. Бо кожне тіло немов та трава, і всяка слава людини як цвіт трав’яний: засохне трава то й цвіт опаде, а Слово Господнє повік пробуває! А це те Слово, яке звіщене вам в Євангелії» (1Пет.1:23-25).

Засобом Євангелія, що у Слові та таїнствах, Святий Дух чинить нове народження згори, створюючи у серці грішника віру, яка покладається на Христа Ісуса, Спасителя грішників. Навернення грішника – це повністю Божа робота, без будь-якої співпраці, кроку чи вирішення з боку грішника.

Однак, освячене життя – це справа співпраці. Як галуззя, що з’єднане з виноградиною, ми не можемо приносити плоди на Божу славу, якщо не з’єднані зі Христом, як це Він каже: «Я Виноградина, ви галуззя! Хто в Мені перебуває, а Я в ньому, той рясно зароджує, бо без Мене нічого чинити не можете ви» (Ів.15:5). Одночасно, ми не є лише галуззям на виноградині, яке не думає, не бажає, не воліє. Ми не роботи, але ми люди, які думають, бажають і воліють. Святе Писання наказує, спонукує і заохочує нашу віру до дії.

Отже, після мови про нове ставлення Павло продовжує мовою про дії: «Тож нехай не панує гріх у смертельному вашому тілі, щоб вам слухатись його пожадливостей, і не віддавайте членів своїх гріхові за знаряддя неправедности, але віддавайте себе Богові, як ожилих із мертвих, а члени ваші Богові за знаряддя праведности. Бо хай гріх не панує над вами, ви бо не під Законом, а під благодаттю» (6:12-14).

Продовження в аудіо...