Дії 2:42 - Молитва

«І вони перебували в науці апостольській, та в спільноті, ламанні хліба, та в молитвах» (Дії 2:42).

Життя поклоніння ранньої Новозавітної церкви відбувалося «в науці апостольській», тобто ранні християни вивчали катехізис, який записали для них євангелісти Матвій і Лука, як Нагірна і Рівнинна проповіді відповідно. Також вони перебували «в спільноті, ламанні хліба», тобто після навчання катехізису, чи Поклоніння Слова, християни мали Господню Вечерю, чи Поклоніння Таїнства, де вони споживали разом із хлібом та вином правдиві тіло і кров Господа Ісуса, як це Він Сам заповів, кажучи: «Це чиніть на спомин про Мене!».

Без сумніву, Поклоніння Слова і Таїнства було обрамлене молитвами, в яких ранні християни перебували разом із апостольською наукою і спільнотою ламання хліба, як це пише Лука. Подібно до того як зміст і сутність науки апостольської та спільноти ламання хліба ми головно брали з Євангелія від Луки, так і сьогодні, розглядаючи молитовне життя християн, ми знову звернемося до третього Євангелія. Саме Євангеліє від Луки найбільше зображує Ісуса як Того, що молиться в найважливіші моменти Його земного служіння для вияснення Особи і діла Сина Божого.

Вперше Христа, Котрий молиться, Лука зображує для нас, описуючи подію хрищення Ісуса від Івана Христителя: «І сталося, як христились усі люди, і як Ісус, охристившись, молився, розкрилося небо, і Дух Святий злинув на Нього в тілесному вигляді, як голуб, і голос із неба почувся, що мовив: Ти Син Мій Улюблений, що Я вподобав Тебе!» (Лк.3:21-22). Другу згадку про Ісусову молитву до Бога Лука чинить перед вибором Дванадцяти апостолів у ніч перед виголошенням Рівнинної проповіді, яку згодом, у книзі Дій, Лука назве «наукою апостольською». Тобто Ісус молився перед тим, як навчати катехізису Своїх учнів.

Наступну згадку про те, що Ісус молився, Лука робить перед Петровим віросповіданням і першим проголошенням про Свої страждання. Про це читаємо у дев’ятому розділі: «І сталось, як насамоті Він молився, з Ним учні були. І спитав Він їх, кажучи: За кого Мене люди вважають? Вони ж відповіли та сказали: За Івана Христителя, а ті за Іллю, а інші, що воскрес один із давніх пророків. А Він запитав їх: А ви за кого Мене маєте? Петро ж відповів та сказав: За Христа Божого! Він же їм заказав, і звелів не казати нікому про це. І сказав Він: Синові Людському треба багато страждати, і Його відцураються старші, і первосвященики, і книжники, і буде Він убитий, але третього дня Він воскресне!» (Лк.9:18-22).

Молився Ісус також і в годину Свого преображення на горі, де Він розмовляв із Мойсеєм та Іллею про Свій вихід, «який в Єрусалимі Він мав докінчити» (9:31). Після цього, подібно до того, коли христився Ісус, знову був чути Вітцівський голос, який промовляв: «Це Син Мій Улюблений – Його слухайтеся!» (9:35).

Найважчу молитву Сина Людського, яка мала місце у Гефсиманівському саду, Лука записує у 22-му розділі наступним чином: «А прийшовши на місце, сказав їм: Моліться, щоб не впасти в спокусу. А Він Сам, відійшовши від них, як докинути каменем, на коліна припав та й молився, благаючи: Отче, як волієш, пронеси мимо Мене цю чашу! Та проте не Моя, а Твоя нехай станеться воля!... І Ангол із неба з'явився до Нього, і додавав Йому сили. А як був у смертельній тривозі, ще пильніш Він молився. І піт Його став, немов каплі крови, що спливали на землю... І, підвівшись з молитви, Він до учнів прийшов, і знайшов їх, що спали з журби... І промовив до них: Чого ви спите? Уставайте й моліться, щоб не впасти в спокусу!» (22:40-46).

Продовження в аудіо...