Дії 2:42 - Спільнота ламання хліба

Євангеліст Лука у другому розділі книги Дій, 42-й вірш, описує життя поклоніння ранньої Новозавітної церкви: «І вони перебували в науці апостольській, та в спільноті, ламанні хліба, та в молитвах» (Дії 2:42). Минулого разу ми розглянули «науку апостольську», яку той же євангеліст Лука записав у Рівнинній проповіді Ісуса Христа, зокрема, дорогу життя, яка описується блаженствами: «Блаженні убогі, Царство Боже бо ваше. Блаженні голодні тепер, бо ви нагодовані будете. Блаженні засмучені зараз, бо втішитесь ви» (Лк.6:20-21). Сьогодні ми розглянемо другу складову життя поклоніння ранньої Новозавітної церкви, а саме, «та в спільноті, ламанні хліба».

У Старому Заповіті Бог передає Своє бажання спасти Свій народ також через спільноту споживання їжі, як ось споживання Пасхального ягняти та прісного хліба, чи біля гори Сінай, коли «вийшов Мойсей й Аарон, Надав та Авігу, та сімдесят Ізраїлевих старших, і вони споглядали на Ізраїлевого Бога, а під ногами Його ніби зроблене з сапфірової плити, і немов саме небо, щодо ясности. І він не простяг Своєї руки на достойних із синів Ізраїля. І вони споглядали на Бога, і їли й пили» (Вихід 24:9-11).

Навіть жертвоприношення у скинії заповіту чи храмі супроводжувалися споживанням їжі, зокрема споживанням частини жертовного м’яса. Справді, багато Господніх заповітів із Його людьми у Старому Заповіті затверджувалися жертвоприношенням і споживанням жертовної їжі. Всі ці споживання вказували на спільноту з Богом за столом Останнього дня, як про це каже Ісус в одній із притч: «І прийдуть від сходу і заходу, і півночі й півдня, і при столі в Царстві Божім засядуть!» (Лк.13:29). Споживання їжі було одним зі шляхів, якими Бог забезпечував близькість і спільноту зі Собою для запевнення у спасінні Божого народу.

Під час Свого земного служіння Ісус також часто споживав їжу з різними людьми, як з митниками і грішниками, так і з книжниками і фарисеями, що також зі Своїми учнями. Кожного разу, коли Ісус споживає їжу в спільноті ми маємо Божу присутність у Христі Ісусі, Його навчання, як проголошення Божого царства, і споживання їжі, яке показує спільноту і примирення.

У наші часи ми також споживаємо їжу, виражаючи спільноту сімейного кола, друзів чи родичів, чи то за святковим столом, чи за звичайним обідом. І яким би цей стіл не був, хліб на ньому мусить бути. Коли ми споживаємо хліб, найчастіше ми його нарізаємо. Мешканці Близького Сходу 2000 років назад хліб не різали, а ламали, щоб його поділити, оскільки він мав форму плаского пляцка.

Уперше ламання хліба в Євангеліє від Луки ми зустрічаємо в 9-му розділі, який описує кульмінацію Галілейського служіння Спасителя, чудо нагодування п’яти тисяч народу, про що читаємо: «А коли повернулись апостоли, вони розповіли Йому, що зробили. І Він їх узяв, та й пішов самотою на місце безлюдне, біля міста, що зветься Віфсаіда. А як люди довідалися, то пішли вслід за Ним. І Він їх прийняв, і розповідав їм про Боже Царство, та тих уздоровляв, хто потребував уздоровлення. А день став схилятися. І Дванадцятеро підійшли та й сказали Йому: Відпусти вже людей, нехай вони йдуть у довколишні села й оселі спочити й здобути поживи, бо ми тут у місці безлюдному!» (Лк.9:10-12).

Оскільки народу було дуже багато, лише чоловіків п’ять тисяч, не рахуючи жінок і дітей, та пізня година, до якої люди не шукали і не готували собі їжу, а слухали про Боже Царство, апостоли бачили у цьому велику проблему, через те і просили Ісуса відпустити народ. «А Він їм сказав: Дайте їсти їм ви. Вони ж відказали: Немає в нас більше, як п'ятеро хліба й дві рибі. Хіба підемо та купимо поживи для всього народу цього… І сказав Він до учнів Своїх: Розсадіть їх рядами по п'ятидесяти. І зробили отак, і всіх їх розсадили» (9:13-15).

Продовження в аудіо...