Луки 19:1-10

І, ввійшовши Ісус, переходив через Єрихон. І ось чоловік, що звався Закхей, він був старший над митниками, і був багатий, бажав бачити Ісуса, хто Він, але з-за народу не міг, бо малий був на зріст. І, забігши вперед, він виліз на фіґове дерево, щоб бачити Його, бо Він мав побіч нього проходити. А коли на це місце Ісус підійшов, то поглянув угору до нього й промовив: Закхею, зійди зараз додолу, бо сьогодні потрібно Мені бути в домі твоїм! І той зараз додолу ізліз, і прийняв Його з радістю. А всі, як побачили це, почали нарікати, і казали: Він до грішного мужа в гостину зайшов! Став же Закхей та й промовив до Господа: Господи, половину маєтку свого я віддам ось убогим, а коли кого скривдив був чим, верну вчетверо. Ісус же промовив до нього: Сьогодні на дім цей спасіння прийшло, бо й він син Авраамів. Син бо Людський прийшов, щоб знайти та спасти, що загинуло!(Лк.19:1-10)

«Закхею, зійди зараз додолу, бо сьогодні потрібно Мені бути в домі твоїм!». Божественна необхідність перебувати Божому Сину в домі грішника зумовлена тим, що Бог об’являє Себе нам у Христі Ісусі. У Христі стається для нас Богоявлення. Різдво, Хрищення, Преображення, Велика П’ятниця, Воскресіння і Вознесіння Ісуса Христа – усе це Богоявлення. Весілля у Канні Галілейській, уздоровлення сотникового раба, нагодування п’яти тисяч, втихомирення бурі – це також Богоявлення.

Перебування Сина Людського в домі грішника і споживання там їжі – це також Богоявлення, бо тут також ми маємо ту саму Божественну необхідність, що промовляє: «Так написано є, і так потрібно було постраждати Христові, і воскреснути з мертвих дня третього, і щоб у Ймення Його проповідувалось покаяння, і прощення гріхів між народів усіх» (Лк.24:46-47). «Бо сьогодні потрібно Мені бути в домі твоїм» - це ніщо інше як Боже виконання для грішника Своїх слів: «Приємного часу почув Я тебе, і поміг Я тобі в день спасіння! Ось тепер час приємний, ось тепер день спасіння» (2Кор.6:2).

Місто Єрихон дві тисячі років назад мало одну особливість, яка робить його подібним до сучасного Кам’янця-Подільського. Як українське місто сьогодні, так і юдейське місто першого сторіччя, складалося зі старого історичного містечка і нового адміністративного центру. Саме виходячи зі старого Єрихону, мури якого колись впали під звуки сурми і крику народу Ізраїлю при вході до Обіцяної землі, Ісус зцілює сліпого Варфоломія, повертаючи зір йому та його сліпому колезі. Увійшовши до нового міста, Ісус не зупиняється, але повільно проходить через нього. Бо того, кого Він шукає, вдома немає, бо той десь у місті на одному зі великих дерев цієї прекрасної оази, що зветься Єрихоном.

Єрихон того часу був багатим і квітучим містом, повним джерел, зелені та цвіту, місто бальзаму, мира і меду, парфуми і троянди, земний рай. Це було місцем зупинки подорожніх перед кінцевим сходженням до Єрусалиму, від 300 метрів нижче рівня моря до 800 метрів над морем, що займало один день пішої ходи. В Єрихоні також знаходилась колонія священиків. Проте Ісус не шукав їхньої компанії, Він хотів знайти митника, про якого Лука пише наступне: «І ось чоловік, що звався Закхей, він був старший над митниками, і був багатий, бажав бачити Ісуса, хто Він, але з-за народу не міг, бо малий був на зріст. І, забігши вперед, він виліз на фіґове дерево, щоб бачити Його, бо Він мав побіч нього проходити».

Продовження в аудіо...