«По правді, по правді кажу Я тобі: Коли хто не народиться згори, то не може побачити Божого Царства... По правді, по правді кажу Я тобі: Коли хто не родиться з води й Духа, той не може ввійти в Царство Боже» (Ів.3:3, 5).
Ми любимо говорити про народження, про народження наших дітей, про наше народження, про народження наших батьків, тобто ми любимо говорити про фізичне народження. Однак, сьогодні ми поговоримо про наше нове народження, про народження згори.
Відповідно до Ісусових слів, нове народження – це не те, що християнин може, або не може мати. Це не якась там особлива якість, чи досвід лише сильного християнина, чого би бракувало слабкому. Це не є високий рівень Християнства, якого не всі досягають. Христос не каже, що нове народження є добрим, бажаним, корисним та вірним.
Натомість, Він каже: «Коли хто не народиться згори, то не може побачити Божого Царства». Той, хто не народився згори, не належить Божому Царству, але знаходиться в царстві Сатани. Насправді, він навіть не бачив Царства Божого, і таким чином, все ще далеко від Божої благодаті. Його гріхи не прощені. Він не може прийти до Бога і спастися. Він втрачений, він засуджений.
Вражає те, що Ісус наголошує на цьому чотири рази, сказавши: «По правді», чи буквально: «Амінь». Він бере у свідки для всього світу Самого Бога, проголошуючи незмінність божественної постанови: без нового народження згори ніхто не ввійде до Божого Царства, чи навіть його побачить.
Ісус продовжує: «Що вродилося з тіла є тіло, що ж уродилося з Духа є дух» (Ів.3:6). Тут Він об’являє, кому необхідне нове народження – всім людям. Через природнє, фізичне народження від тіла (чи плоті), за яким всі люди приходять на цей світ, ми не є духовними, і таким чином, ми є непридатними до Божого Царства. Ми не вспадковуємо божественного життя і Духа від наших батьків, але лише природнє життя, плоть і гріх. Тобто, ми зачаті та народжені в гріху, повні темряви, сліпоти і ворожнечі до Бога.
Таким чином, кожна людина потребує нове народження. Коли хто не народиться знову, повністю іншим чином, силою Духа Святого із небес, тобто згори, не може мати прощення, спасіння і вічного життя.
Необхідність нового народження стає навіть яснішою для нас, коли ми розглянемо Никодима, кому Ісус і промовляє ці слова. Зовні, Никодим вже був членом правдивої церкви. Бог вже прийняв його до заповіту благодаті через таїнство обрізання. Никодим був літнім, досвідченим чоловіком. Він був провідником юдеїв, суворим фарисеєм, але не таким лицемірним і зверхнім як більшість з них. На відміну від більшості, він не зневажав Ісуса, тим більше Його не переслідував.
Натомість, він визнавав Ісуса за вчителя від Бога. Він радо слухав Христове вчення і навіть прийшов до Нього вночі, щоб поговорити про шлях спасіння. Більш того, як навчений чоловік, Никодим добре знав Писання. Якщо коротко, він був взірцевим мужем, про якого кожний міг подумати: «Якщо він не йде на небеса, тоді хто зможе?».
Але, що каже Христос Никодиму, коли той до Нього підходить? Він закриває небо перед самісіньким його носом, проголошуючи, що коли той не народиться знову духовно, він буде вічно засуджений і втрачений, не зважаючи на його знання, чесноти, діла, святість, праведність, гідність, побожність і досвід.
Із цього стає ясним, що людина зовні може бути членом правдивої церкви, вивчати Боже Слово, знати вчення, виглядати святою, проте все ще бути природньою, тілесною, грішною, далекою від Божого Царства. Зовні людина може виглядати в тисячу разів краще, ніж правдиво народжений згори християнин. Однак, її зовнішній вигляд зовсім їй не допоможе, до поки вона не народиться згори. Бо лише серце має значення, і лише Бог бачить, що в серці людини.
Продовження в аудіо...
«По правді, по правді кажу Я тобі: Коли хто не народиться згори, то не може побачити Божого Царства... По правді, по правді кажу Я тобі: Коли хто не родиться з води й Духа, той не може ввійти в Царство Боже» (Ів.3:3, 5).
Ми любимо говорити про народження, про народження наших дітей, про наше народження, про народження наших батьків, тобто ми любимо говорити про фізичне народження. Однак, сьогодні ми поговоримо про наше нове народження, про народження згори.
Відповідно до Ісусових слів, нове народження – це не те, що християнин може, або не може мати. Це не якась там особлива якість, чи досвід лише сильного християнина, чого би бракувало слабкому. Це не є високий рівень Християнства, якого не всі досягають. Христос не каже, що нове народження є добрим, бажаним, корисним та вірним.
Натомість, Він каже: «Коли хто не народиться згори, то не може побачити Божого Царства». Той, хто не народився згори, не належить Божому Царству, але знаходиться в царстві Сатани. Насправді, він навіть не бачив Царства Божого, і таким чином, все ще далеко від Божої благодаті. Його гріхи не прощені. Він не може прийти до Бога і спастися. Він втрачений, він засуджений.
Вражає те, що Ісус наголошує на цьому чотири рази, сказавши: «По правді», чи буквально: «Амінь». Він бере у свідки для всього світу Самого Бога, проголошуючи незмінність божественної постанови: без нового народження згори ніхто не ввійде до Божого Царства, чи навіть його побачить.
Ісус продовжує: «Що вродилося з тіла є тіло, що ж уродилося з Духа є дух» (Ів.3:6). Тут Він об’являє, кому необхідне нове народження – всім людям. Через природнє, фізичне народження від тіла (чи плоті), за яким всі люди приходять на цей світ, ми не є духовними, і таким чином, ми є непридатними до Божого Царства. Ми не вспадковуємо божественного життя і Духа від наших батьків, але лише природнє життя, плоть і гріх. Тобто, ми зачаті та народжені в гріху, повні темряви, сліпоти і ворожнечі до Бога.
Таким чином, кожна людина потребує нове народження. Коли хто не народиться знову, повністю іншим чином, силою Духа Святого із небес, тобто згори, не може мати прощення, спасіння і вічного життя.
Необхідність нового народження стає навіть яснішою для нас, коли ми розглянемо Никодима, кому Ісус і промовляє ці слова. Зовні, Никодим вже був членом правдивої церкви. Бог вже прийняв його до заповіту благодаті через таїнство обрізання. Никодим був літнім, досвідченим чоловіком. Він був провідником юдеїв, суворим фарисеєм, але не таким лицемірним і зверхнім як більшість з них. На відміну від більшості, він не зневажав Ісуса, тим більше Його не переслідував.
Натомість, він визнавав Ісуса за вчителя від Бога. Він радо слухав Христове вчення і навіть прийшов до Нього вночі, щоб поговорити про шлях спасіння. Більш того, як навчений чоловік, Никодим добре знав Писання. Якщо коротко, він був взірцевим мужем, про якого кожний міг подумати: «Якщо він не йде на небеса, тоді хто зможе?».
Але, що каже Христос Никодиму, коли той до Нього підходить? Він закриває небо перед самісіньким його носом, проголошуючи, що коли той не народиться знову духовно, він буде вічно засуджений і втрачений, не зважаючи на його знання, чесноти, діла, святість, праведність, гідність, побожність і досвід.
Із цього стає ясним, що людина зовні може бути членом правдивої церкви, вивчати Боже Слово, знати вчення, виглядати святою, проте все ще бути природньою, тілесною, грішною, далекою від Божого Царства. Зовні людина може виглядати в тисячу разів краще, ніж правдиво народжений згори християнин. Однак, її зовнішній вигляд зовсім їй не допоможе, до поки вона не народиться згори. Бо лише серце має значення, і лише Бог бачить, що в серці людини.
Продовження в аудіо...