1Петра 1:13-25

Про Божі дарунки милості, надії та віри і про результати нашого володіння цими дарунками звістить нам сьогодні апостол Петро у першому розділі свого першого послання, починаючи зі 13-го вірша:

«Тому то, підперезавши стегна свого розуму та бувши тверезі, майте досконалу надію на благодать, що приноситься вам в з’явленні Ісуса Христа. Як слухняні, не застосовуйтеся до попередніх пожадливостей вашого невідання, але за Святим, що покликав вас, будьте й самі святі в усім вашім поводженні, бо написано: Будьте святі, Я бо святий!» (1Пет.1:13-16).

У світі ми часто чуємо про мертву надію. Навіть приказка, яка каже, що надія помирає останньою, є цьому підтвердженням. Ми часто кажемо: «Я надіюсь», маючи на увазі своє бажання, яке не є певним. Однак, Божий дарунок надії зовсім інший. Надія, що від Бога, це сама впевненість, це стовідсоткова впевненість.

Так само як невпевненість земної надії підкреслюється тлінністю, порочністю і минущістю земних речей і справ, так і впевненість Божої надії стверджується її спадщиною. Як це ще на початку писав апостол Петро: «Благословенний Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, що великою Своєю милістю відродив нас до живої надії через воскресіння з мертвих Ісуса Христа, на спадщину нетлінну й непорочну та нев’янучу, заховану в небі для вас» (1Пет.1:3-4).

Жива надія, яку нам дає Христове воскресіння і вознесіння, не є лише теоретичною. Віра, знання і Божі обітниці, що досягли нашого розуму і серця, хочуть вийти назовні та визначати шляхи наших думок, слів та дій.

Коли Петро каже: «підперезавши стегна свого розуму», він має на увазі, щоб ми приготували наш розум до дії, подібно до того, я чоловік тих часів, що носив довгий одяг, підіймав і підперізував його, вивільняючи, таким чином, ноги до швидких дій. Адже для християн важливо, щоб не залишатися у стані: «Я нічого не можу зробити». Випростуйте ваше ставлення!

Справді, для християн є належним сповідати, що ми не можемо себе спасти, що ми не можемо самі відродитись до праведного життя, що ми не можемо піднести себе до Божих висот. Однак, коли Христова праведність вже нам дана, коли Святий Дух вже дарував нам знання і силу, наша сила волі відродилася і ми спроможні вибирати добро.

Ми не можемо вибрати свого народження згори, однак, християни, які вже відродилися силою Духа Святого, справді можуть чинити моральний вибір. Омиті водою Хрищення, натхненні та ведені Словом, збудовані Господньою Вечерею, ми справді можемо діяти як слухняні діти, ми справді можемо бути «тверезі» у наших ставленнях і поводженні.

Коли ми сповідаємо, що ми бідні та засуджені грішники, ми не повинні дозволити цій правді паралізувати наше життя послуху і служіння. Христова перемога на хресті та Його перемога з могили – це подвійна перемога. Це перемога над провиною гріха і це перемога над владою гріха. Віруючі вже не є рабами гріха, ми можемо вибрати не жити більше у грісі. Як це пише апостол Павло римлянам: «Отож, ми поховані з Ним хрищенням у смерть, щоб, як воскрес Христос із мертвих славою Отця, так щоб і ми стали ходити в обновленні життя» (Рим.6:4), чи як пише він до филип’ян: «Я все можу в Тім, Хто мене підкріпляє, - в Ісусі Христі» (Фил.4:13).

Бувши тверезі. З народження всі ми «гріхозалежні», всі ми «гріхоголіки». Без Святого Духа в нашому житті ми ведені будь-якою мотивацією, окрім волі Божої. П’яні гріхом, ми під контролем всякого виду зла: пожадливості, страху, гніву, провини, расизму, ревнощів, ненависті, жадібності та небезпеки. Але викуплені Христом і освячені Духом, ми підіймаємось вище всього цього і здобуваємо контроль, тверезіючи від гріха.

Продовження в аудіо...