«Раз вигонив Він демона, який був німий. І коли демон вийшов, німий заговорив. А народ дивувався. А деякі з них гомоніли: Виганяє Він демонів силою Вельзевула, князя демонів... А інші, випробовуючи, хотіли від Нього ознаки із неба. Він же знав думки їхні, і промовив до них: Кожне царство, само проти себе поділене, запустіє, і дім на дім упаде. А коли й сатана поділився сам супроти себе, як стоятиме царство його? А ви кажете, що Вельзевулом вигоню Я демонів. Коли ж Вельзевулом вигоню Я демонів, то чим виганяють їх ваші сини? Тому вони стануть вам суддями. А коли перстом Божим вигоню Я демонів, то справді прийшло до вас Боже Царство. Коли сильний збройно свій двір стереже, то в безпеці маєток його. Коли ж дужчий від нього його нападе й переможе, то всю зброю йому забере, на яку покладався був той, і роздасть свою здобич. Хто не зо Мною, той проти Мене; і хто не збирає зо Мною, той розкидає!» (Лк.11:14-23).
Коли Ісус прийшов до Капернауму, Він не бажав залишатися невідомим. Бо Він справді хотів, щоб світло Його божественного вчення і надприродних чуд прилюдно засяяло. Саме тому люди приводили до Нього різних хворих і слабих, щоб Він їм допоміг. Серед них також був один сумний, зажурений чоловік, ким заволодів диявол і зробив його сліпим, глухим і німим. Як це і пише Матвій: «Тоді привели до Нього німого сліпця, що був біснуватий, і Він уздоровив його, так що німий став говорити та бачити» (12:22).
Таким чином, цей чоловік не міг бачити Боже діло творення, ані чути Боже Слово, ані проголошувати хвалу Богові. Господь змилосердився над ним, звільнивши його від пут диявола. Відразу після цього цей бідний чоловік знову міг належно використовувати свої очі, вуха і язик, щоб прославляти Бога, і для свого добробуту.
Сам Христос показує нам, чого нам навчитися від цього чуда, бо у Своїй проповіді, яку Він відразу проголошує, Ісус порівнює диявола до сильного озброєного чоловіка, який стереже свій маєток. Ніхто не міг його здолати, ані зруйнувати і пограбувати його маєток, допоки Сам Господь Христос, як дужчий, не здолає його, зв’язавши і пограбувавши того.
Оскільки це є головне вчення цього чуда, Христос хоче, щоб ми розглядали цього бідного чоловіка як образ всього людства після гріхопадіння, а його нещасний стан відображає владу і силу диявола, які досягнув диявол над людиною через гріх.
Справді, первинно людина була створена за образом Божим у правдивій праведності та святості. Людина була шляхетним помешканням для Святого Духа, власне для всієї Святої Трійці. Вона не лише мала здорові очі, вуха і язик, але також її душа була здоровою і досконалою. Людина мала такий гострий і чистий зір, що з усіх Божих творінь, вона знала Господа Бога досконало. Людина мала такі чисті та відкриті вуха, що могла чути Самого Бога і всіх святих ангелів з Ним. Людина мала такий чистий і святий язик, що постійно його використовувала для прославлення свого Творця. Підсумовуючи все це, всі члени людини були нічим іншим як знаряддями праведності, які керувалися Самим Богом, Котрий використовував їх на всяке благо.
Людина не залишилась у таких блаженстві та славі. Натомість, вона втратила цю велику славу через гріхопадіння, а замість того впала у велике нещастя і шкоду разом з усіма нащадками. Коли раніше вона була дитям Божим, то тепер вона стала дитям Божого гніву. Коли раніше вона була місцем помешкання Святого Духа, тепер вона стала знаряддям диявола. Коли раніше вона була святою, чистою і досконалою тілом і душею, то тепер вона стала жалюгідною і зіпсутою душею і тілом.
Продовження в аудіо...
«Раз вигонив Він демона, який був німий. І коли демон вийшов, німий заговорив. А народ дивувався. А деякі з них гомоніли: Виганяє Він демонів силою Вельзевула, князя демонів... А інші, випробовуючи, хотіли від Нього ознаки із неба. Він же знав думки їхні, і промовив до них: Кожне царство, само проти себе поділене, запустіє, і дім на дім упаде. А коли й сатана поділився сам супроти себе, як стоятиме царство його? А ви кажете, що Вельзевулом вигоню Я демонів. Коли ж Вельзевулом вигоню Я демонів, то чим виганяють їх ваші сини? Тому вони стануть вам суддями. А коли перстом Божим вигоню Я демонів, то справді прийшло до вас Боже Царство. Коли сильний збройно свій двір стереже, то в безпеці маєток його. Коли ж дужчий від нього його нападе й переможе, то всю зброю йому забере, на яку покладався був той, і роздасть свою здобич. Хто не зо Мною, той проти Мене; і хто не збирає зо Мною, той розкидає!» (Лк.11:14-23).
Коли Ісус прийшов до Капернауму, Він не бажав залишатися невідомим. Бо Він справді хотів, щоб світло Його божественного вчення і надприродних чуд прилюдно засяяло. Саме тому люди приводили до Нього різних хворих і слабих, щоб Він їм допоміг. Серед них також був один сумний, зажурений чоловік, ким заволодів диявол і зробив його сліпим, глухим і німим. Як це і пише Матвій: «Тоді привели до Нього німого сліпця, що був біснуватий, і Він уздоровив його, так що німий став говорити та бачити» (12:22).
Таким чином, цей чоловік не міг бачити Боже діло творення, ані чути Боже Слово, ані проголошувати хвалу Богові. Господь змилосердився над ним, звільнивши його від пут диявола. Відразу після цього цей бідний чоловік знову міг належно використовувати свої очі, вуха і язик, щоб прославляти Бога, і для свого добробуту.
Сам Христос показує нам, чого нам навчитися від цього чуда, бо у Своїй проповіді, яку Він відразу проголошує, Ісус порівнює диявола до сильного озброєного чоловіка, який стереже свій маєток. Ніхто не міг його здолати, ані зруйнувати і пограбувати його маєток, допоки Сам Господь Христос, як дужчий, не здолає його, зв’язавши і пограбувавши того.
Оскільки це є головне вчення цього чуда, Христос хоче, щоб ми розглядали цього бідного чоловіка як образ всього людства після гріхопадіння, а його нещасний стан відображає владу і силу диявола, які досягнув диявол над людиною через гріх.
Справді, первинно людина була створена за образом Божим у правдивій праведності та святості. Людина була шляхетним помешканням для Святого Духа, власне для всієї Святої Трійці. Вона не лише мала здорові очі, вуха і язик, але також її душа була здоровою і досконалою. Людина мала такий гострий і чистий зір, що з усіх Божих творінь, вона знала Господа Бога досконало. Людина мала такі чисті та відкриті вуха, що могла чути Самого Бога і всіх святих ангелів з Ним. Людина мала такий чистий і святий язик, що постійно його використовувала для прославлення свого Творця. Підсумовуючи все це, всі члени людини були нічим іншим як знаряддями праведності, які керувалися Самим Богом, Котрий використовував їх на всяке благо.
Людина не залишилась у таких блаженстві та славі. Натомість, вона втратила цю велику славу через гріхопадіння, а замість того впала у велике нещастя і шкоду разом з усіма нащадками. Коли раніше вона була дитям Божим, то тепер вона стала дитям Божого гніву. Коли раніше вона була місцем помешкання Святого Духа, тепер вона стала знаряддям диявола. Коли раніше вона була святою, чистою і досконалою тілом і душею, то тепер вона стала жалюгідною і зіпсутою душею і тілом.
Продовження в аудіо...