Ісая 45:22

«Зверніться до Мене й спасетесь, всі кінці землі, бо Я Бог, і нема більше іншого Бога!» (Іс.45:22).

«Де ти? Адаме! Де ти?», - кличе Господь. «Почув я Твій голос у раю і злякався, бо нагий я, і сховався», - відповідає той, розуміючи, що його викрито, і що ніде сховатися.«Хто сказав тобі, що ти нагий? Чи ти не їв з того дерева, що Я звелів був тобі, щоб ти з нього не їв?» (1М.3:11) – запитує Господь Бог Адама, даючи тому нагоду виправитися, покаятись і звернутися. Проте, чи Адам на таке вже здатний? Чи може він тепер себе виправити, сам покаятись, чи звернутися до Бога за прощенням? Ні!... Радше, він не визнає своєї провини, переводячи її на іншого, навіть звинувачуючи Бога у своєму гріхові: «Жінка, що дав Ти її, щоб зо мною була, вона подала мені з того дерева, – і я їв» (1М.3:12).

«Мойсею, Мойсею!» – лунає з палаючого куща. «А той відказав: Ось я! І сказав Він: Не зближайся сюди! Здійми взуття своє з ніг своїх, бо те місце, на якому стоїш ти, земля це свята! І сказав: Я Бог батька твого, Бог Авраама, Бог Ісака й Бог Якова! І сховав Мойсей обличчя своє, бо боявся споглянуть на Бога!» (2М.3:4-6). Бо так само як і Адам, за природою своєю Мойсей був грішником, тобто, мертвим у гріху і переступу дитям Божого гніву.

«Зверніться до Мене й спасетесь»- кличе Господь через Свого пророка.

«Самуїле, Самуїле! А він відказав: Ось я! І побіг він до Ілія та й сказав: Ось я, бо ти кликав мене. А той відказав: Я не кликав. Вернися, лягай. І він пішов і ліг. А Господь далі покликав: Самуїле, Самуїле! І встав Самуїл, і пішов до Ілія та й сказав: Ось я, бо ти кликав мене. А той відказав: Не кликав я, сину мій. Вернися, лягай. А Самуїл ще не пізнав голосу Господа, і ще не відкрилося йому Господнє слово. А Господь далі покликав Самуїла третій раз. І він устав, і пішов до Ілія та й сказав: Ось я, бо ти кликав мене. І зрозумів Ілій, що то Господь кличе отрока. І сказав Ілій до Самуїла: Іди, лягай. І якщо знову покличе тебе, то скажеш: Говори, Господи, бо раб Твій слухає Тебе!» (1Сам.3:4-9). Чи міг Самуїл звернутися до Господа, коли навіть не знав, що то саме Він до нього промовляє?...

«Савле, Савле, чому ти Мене переслідуєш? А він запитав: Хто Ти, Пане? А Той: Я Ісус, що Його переслідуєш ти. Трудно тобі бити ногою колючку! А він, затрусившися та налякавшися, каже: Чого, Господи, хочеш, щоб я вчинив? А до нього Господь: Уставай, та до міста подайся, а там тобі скажуть, що маєш робити!» (Дії 9:4-9). Чи вирішував щось тут Савло, він же Павло? Чи співпрацював він у своєму наверненні з Богом? Чи провідний переслідувач церкви сам зупинився і звернувся до Ісуса? А що було далі?

«Ананію! А він відказав: Ось я, Господи! Господь же до нього: Устань, і піди на вулицю, що Простою зветься, і пошукай в домі Юдовім Савла на ймення, тарсянина, ось бо він молиться»(10-11).

«І Ананій пішов, і до дому ввійшов, і руки поклавши на нього, промовив: Савле брате, Господь Ісус, що з'явився тобі на дорозі, якою ти йшов, послав ось мене, щоб став ти видющий, і наповнився Духа Святого! І хвилі тієї відпала з очей йому ніби луска, і зараз видющий він став... І, вставши, охристився» (Дії 9:17-18).

«Зверніться до Мене й спасетесь!»- промовляє Господь.

Справді, те, що каже Господь, закликаючи нас, чиниться силою Його святого Слова, творчою силою Божого Слова. Бо те, що Боже Слово наказує до виконання, виконується. Ось як це відбулося зі мертвим Лазарем, котрий вже чотири дні як без ознак життя, а його тіло вже розкладається, бо смердить. Слово Боже чинить те, що наказує. Ісус каже гучним голосом: «Лазарю, – вийди сюди!» «І вийшов померлий, по руках і ногах обв’язаний пасами, а обличчя у нього було перев’язане хусткою» (Ів.11:43-44).

«Зверніться до Мене й спасетесь!»- наказує Боже Слово.

Продовження в аудіо...