Псалом 51

Для дириґетна хору. Псалом Давидів.

Разом зі 32-м 51-й Псалом пов’язаний з Давидовими гріхами перелюбу та вбивства і наступним каяттям після візиту пророка Натана до царя зі словом докору, а згодом зі словом прощення. Давид вчинив перелюб з дружиною Урія, Версавією, а щоб приховати свій гріх та її вагітність, цар посилає Урію на передову війни, де той гине. Цілий рік проживає Давид у невірі, нерозкаяним, поки не прийшов Господній пророк Натан зі словом Закону та Євангелія.

Пишучи один зі своїх найвідоміших псалмів, Давид все ще перебуває під тягарем провини гріха, нагромаджуючи зі зростаючою інтенсивністю прохання про прощення та усунення провини. Лише могутнє прощення може забрати цей руйнівний тягар гріха. Давид розпочинає 51-й Псалом зі благання про прощення:

«Помилуй мене, Боже, з великої милости Твоєї, і з великого милосердя Свого загладь беззаконня мої! Обмий мене зовсім з мого беззаконня, й очисти мене від мого гріха» (3-4)

Давидове прохання ґрунтується на Божій благодаті, Господній милості та милосерді, а не на його, Давида, діях. Це саме благодаттю ми прощені, а не вчиненими нами ділами, чи нашим вимолюванням, чи глибиною вистражданого нами. Ані спонукане нами розкаяння, чи нагромадження нами діл на виплачування чи загладжування провини не можуть покрити жодного нашого гріха. Лише Христові страждання і смерть є достатньою заплатою за кожен наш гріх та гріхи всього світу.

Серйозність особистого гріха підкреслюється нагромадженням Давидом різних слів, що зазначають гріх: беззаконня, провина, гріх. Гріх – це повстання проти Бога, це ненависть до Бога, це порушення Божого закону, це неспроможність жити відповідно до стандарту встановленого Богом. Гріх – це заперечення Бога і Його волі. Гріх огидно псує Боже добре твориво. Гріх розміщує нас під Божим святим і справедливим гнівом, роблячи нас «дітьми гніву» (Еф.2:3).

Хоча руйнівні наслідки гріха великі, очищення від гріха є повним і всебічним. Гріх стерто, ми обмиті від гріха, нас очищено: «Кров Ісуса Христа, Його Сина, очищує нас від усякого гріха» (1Ів.1:7).

Вірші 51-го Псалма складають одне з найясніших і найпрекрасніших тверджень про прощення у Старому Заповіті. Разом зі паралельними твердженнями апостола Павла вони показують, що завжди був лише один шлях спасіння. Від Адама до кінця світу цього, одним єдиним шляхом спасіння було, і завжди буде, прощення, яке ґрунтується на Божій благодаті, яке здобуте для нас життям, стражданням і смертю Христа Ісуса, через віру в Якого воно стає нашим:

«А Божа праведність через віру в Ісуса Христа в усіх і на всіх, хто вірує, бо різниці немає, бо всі згрішили і позбавлені Божої слави, але дарма (дарунком) виправдуються Його благодаттю, через відкуплення, що в Ісусі Христі, що Його Бог дав у жертву примирення (ублагання) в крові Його через віру» (Рим.3:22-25).

«Бо свої беззаконня я знаю, а мій гріх передо мною постійно. Тобі, одному Тобі я згрішив, і перед очима Твоїми лукаве вчинив, тому справедливий Ти будеш у мові Своїй, бездоганний у суді Своїм. Отож я в беззаконні народжений, і в гріху зачала мене мати моя» (5-7).

У цьому чудовому сповіданні Давид перше визнає свої дійсні гріхи, які у даному випадку були перелюб і вбивство. Давид визнає, що ці гріхи були не просто злочинами проти Версавії, з якою він вчинив перелюб, проти Урії, якого він підступно вбив, чи проти людей, яких він образив чи звів своїм гріхом. Давидів гріх, понад усе, був дією повстання проти святого Бога. Давидів гріх показує величезну невдячність за численні Божі благословення і привілеї дані йому. Лукавство його гріха підсилюється лицемірством Давида, в якому той намагається прикрити свій переступ. Справедливими, таким чином, залишаються суворий вердикт і покарання, які пророк Натан від Божого імені проголошує Давидові.

Продовження в аудіо...