Луки 18:31-43

«Оце в Єрусалим ми йдемо, і все здійсниться, що писали Пророки про Людського Сина. Бо Він виданий буде поганам, і буде осміяний, і покривджений, і опльований, і, збичувавши, уб'ють Його, але третього дня Він воскресне!» (Лк.18:31-33).

Це вже втретє Лука записує Ісусові слова, сказані Його учням, про страждання, смерть і воскресіння Людського Сина. Перші два проголошення, які записав євангеліст, відбулися ще в Галілеї, за тиждень до Преображення і на наступний день після Преображення відповідно.

Після того як Петро від імені всіх учнів промовив до Ісуса: «Ти – Христос, Син Бога живого» (Мт.16:16), Спаситель казав їм: «Синові Людському треба багато страждати, і Його відцураються старші, і первосвященики, і книжники, і буде Він убитий, але третього дня Він воскресне!» (Лк.9:22).

Через тиждень троє із дванадцяти учнів, «бувши самовидцями Його величі» (2Пет.1:16), стали свідками ще однієї проповіді про майбутнє для них Христове звершення Його служіння, про Його «вихід» через страждання, смерть і воскресіння. І як про це пише Лука: «І ось два мужі з Ним розмовляли, були то Мойсей та Ілля, що з'явилися в славі, і говорили про кінець (вихід) Його, який в Єрусалимі Він мав докінчити» (9:30-31).

А наступного дня, зійшовши з гори Преображення та уздоровивши хлопця, який мав нечистого духа, Ісус знову промовив до учнів Своїх: «Вкладіть до вух своїх ці ось слова: Людський Син буде виданий людям до рук... Проте не зрозуміли вони цього слова, було бо закрите від них, щоб його не збагнули, та боялись Його запитати про це слово» (9:44-45).

Коли через пів року, йдучи до Єрусалиму, Ісус знову казав те саме про Сина Людського, наголошуючи цього разу і про участь язичників у Його стражданнях і смерті, Лука знову зазначає: «Та з цього нічого вони не збагнули, і ця річ перед ними закрита була, і сказаного вони не розуміли» (18:34).

«А людина тілесна не приймає речей, що від Божого Духа, бо їй це глупота, і вона зрозуміти їх не може, бо вони розуміються тільки духовно» (1Кор.2:14), – пише про природні здібності людини до Божих речей апостол Павло. Серед таких Божих речей знаходиться і Божий план спасіння людства. Саме тому, коли Петро вперше почув від Ісуса, що Той «мусить іти до Єрусалиму, і постраждати багато від старших, і первосвящеників, і книжників, і вбитому бути, і воскреснути третього дня», він відводить Ісуса набік і «став Йому докоряти й казати: Змилуйся, Господи, такого Тобі хай не буде!» (Мт.16:21-22). Ісус же відповів Петрові на це: «Відступися від Мене, сатано, ти спокуса Мені, бо думаєш не про Боже, а про людське!» (Мт.16:23).

«Бо думка тілесна то смерть, а думка духовна життя та мир, думка бо тілесна ворожнеча на Бога, бо не кориться Законові Божому, та й не може. І ті, хто ходить за тілом, не можуть догодити Богові» (Рим.8:6-8) – знову пише апостол Павло – «А людина тілесна не приймає речей, що від Божого Духа, бо їй це глупота, і вона зрозуміти їх не може, бо вони розуміються тільки духовно» (1Кор.2:14).

Духовне ж розуміння приходить до людини тільки, коли Бог їй розкриває очі, на що і вказує Лука, розповідаючи нам далі про зцілення Ісусом сліпого чоловіка: «І сталось, як Він наближався був до Єрихону, один невидющий сидів при дорозі й просив. А коли він прочув, що проходить народ, то спитався: Що це таке? А йому відказали, що проходить Ісус Назарянин. І став він кричати й казати: Ісусе, Сину Давидів, змилуйся надо мною!» (Лк.18:35-38).

Продовження в аудіо...