«Як настало ж виповнення часу, Бог послав Свого Сина, що родився від жони, та став під Законом, щоб викупити підзаконних, щоб усиновлення ми прийняли. А що ви сини, Бог послав у ваші серця Духа Сина Свого, що викликує: Авва, Отче! Тому ти вже не раб, але син. А як син, то й спадкоємець Божий через Христа» (Гал.4:4-7).
«Як настало ж виповнення часу...», «вийшов наказ царя Августа переписати всю землю. Цей перепис перший відбувся тоді, коли владу над Сирією мав Квіріній» (Лк.2:1-2).
Римські солдати приїзджають в одне з віддалених міст Галілеї, де при «надії» є одна молода жінка. Один із них проголошує, що кожний мешканець міста повинен переписатися в місті, звідки походить його рід. Марію перехоплює подих. Остання деталь, якої бракувало, виповнюється. Вона проживає в Назареті, хоча пророцтво каже, що Месія народиться в далекому Вифлеємі. Ось сам кесар відіграє несподівану роль і наказує їй іти до «міста Давидового», до «Дому Хліба», щоб їй породити «Хліб Життя».
«Як настало ж виповнення часу, Бог послав Свого Сина, що родився від жони, та став під Законом, щоб викупити підзаконних, щоб усиновлення ми прийняли» (Гал.4:4-5).
«Коли ж виповнились вісім день, щоб обрізати Його, то Ісусом назвали Його, як був Ангол назвав, перше ніж Він в утробі зачався. А коли за Законом Мойсея минулися дні їхнього очищення, то до Єрусалиму принесли Його, щоб поставити Його перед Господом, як у Законі Господнім написано: Кожне дитя чоловічої статі, що розкриває утробу, має бути посвячене Господу, і щоб жертву скласти, як у Законі Господньому сказано, пару горличат або двоє голубенят» (Лк.2:21-24).
Бог дав Семенові обітницю: перед смертю він побачить Месію. Одного дня, якимось чином, коли його слабкі очі, як завжди, переглядали людські обличчя у храмовому дворі, Христові пахощі зустріли Семена у святому подихові. Семен побачив їх...
Він почовгав до двох селян та їхнього маленького хлопчика. Він взяв маленького Ісуса на руки. І коли Семен заговорив, це не було: «Який сильний хлопчик», а «Владико, Господи». Його перші слова – це не пояснення для здивованих батьків, але хвала живому Богові:
«Нині відпускаєш раба Свого, Владико, за словом Твоїм із миром, бо побачили очі мої Спасіння Твоє, яке Ти приготував перед всіма народами, Світло на просвіту поганам і на славу народу Твого Ізраїля!» (Лк.2:29-32).
Те, що тут сказав Семен, було тим, що його життя виповнюється, що смерть є його другом, а Бог дотримався обітниці, що він дивиться в обличчя спасіння і відчуває тепле світло слави на його лиці. І дивним є те, що коли Семен казав усе це, він дивився на немовля. Це був Семенів дар – дивитися на Немовля і бачити значно більше. Святий Дух допоміг Семену розв’язати духовний конфлікт між вірою і баченням.
Нас прошено довіряти тому, чого ніколи не бачили, на основі обітниці Того, Кого ніколи не зустрічали. Принцип «зажди і побачиш» тут не спрацює. Ми пропустимо все. І це значить все, що можна пропустити. Тут потрібно вірити, щоб бачити...
Обрізання Дитяти на восьмий день та Його посвячення Господу в храмі для очищення матері на сороковий день – все це не було необхідним для безгрішного Немовляти, названого Ісусом, що значить Спаситель. Його обрізання і посвячення було необхідним для нас, щоб Посланий від Отця і народжений «від жони» Син, «став під Законом, щоб викупити підзаконних», щоб викупити всіх нас, що Закона не виконали. Безгрішний Син Божий стає під Закон замість нас, а свідченням цьому є Його обрізання та посвячення. Адже ми, як підзаконні, потребуємо викуплення, яке здійснити може лише підзаконний. Через те Він «став під Законом, щоб викупити підзаконних, щоб усиновлення ми прийняли. А що ви сини, Бог послав у ваші серця Духа Сина Свого, що викликує: Авва, Отче!» (Гал.4:5-6).
Продовження в аудіо...
«Як настало ж виповнення часу, Бог послав Свого Сина, що родився від жони, та став під Законом, щоб викупити підзаконних, щоб усиновлення ми прийняли. А що ви сини, Бог послав у ваші серця Духа Сина Свого, що викликує: Авва, Отче! Тому ти вже не раб, але син. А як син, то й спадкоємець Божий через Христа» (Гал.4:4-7).
«Як настало ж виповнення часу...», «вийшов наказ царя Августа переписати всю землю. Цей перепис перший відбувся тоді, коли владу над Сирією мав Квіріній» (Лк.2:1-2).
Римські солдати приїзджають в одне з віддалених міст Галілеї, де при «надії» є одна молода жінка. Один із них проголошує, що кожний мешканець міста повинен переписатися в місті, звідки походить його рід. Марію перехоплює подих. Остання деталь, якої бракувало, виповнюється. Вона проживає в Назареті, хоча пророцтво каже, що Месія народиться в далекому Вифлеємі. Ось сам кесар відіграє несподівану роль і наказує їй іти до «міста Давидового», до «Дому Хліба», щоб їй породити «Хліб Життя».
«Як настало ж виповнення часу, Бог послав Свого Сина, що родився від жони, та став під Законом, щоб викупити підзаконних, щоб усиновлення ми прийняли» (Гал.4:4-5).
«Коли ж виповнились вісім день, щоб обрізати Його, то Ісусом назвали Його, як був Ангол назвав, перше ніж Він в утробі зачався. А коли за Законом Мойсея минулися дні їхнього очищення, то до Єрусалиму принесли Його, щоб поставити Його перед Господом, як у Законі Господнім написано: Кожне дитя чоловічої статі, що розкриває утробу, має бути посвячене Господу, і щоб жертву скласти, як у Законі Господньому сказано, пару горличат або двоє голубенят» (Лк.2:21-24).
Бог дав Семенові обітницю: перед смертю він побачить Месію. Одного дня, якимось чином, коли його слабкі очі, як завжди, переглядали людські обличчя у храмовому дворі, Христові пахощі зустріли Семена у святому подихові. Семен побачив їх...
Він почовгав до двох селян та їхнього маленького хлопчика. Він взяв маленького Ісуса на руки. І коли Семен заговорив, це не було: «Який сильний хлопчик», а «Владико, Господи». Його перші слова – це не пояснення для здивованих батьків, але хвала живому Богові:
«Нині відпускаєш раба Свого, Владико, за словом Твоїм із миром, бо побачили очі мої Спасіння Твоє, яке Ти приготував перед всіма народами, Світло на просвіту поганам і на славу народу Твого Ізраїля!» (Лк.2:29-32).
Те, що тут сказав Семен, було тим, що його життя виповнюється, що смерть є його другом, а Бог дотримався обітниці, що він дивиться в обличчя спасіння і відчуває тепле світло слави на його лиці. І дивним є те, що коли Семен казав усе це, він дивився на немовля. Це був Семенів дар – дивитися на Немовля і бачити значно більше. Святий Дух допоміг Семену розв’язати духовний конфлікт між вірою і баченням.
Нас прошено довіряти тому, чого ніколи не бачили, на основі обітниці Того, Кого ніколи не зустрічали. Принцип «зажди і побачиш» тут не спрацює. Ми пропустимо все. І це значить все, що можна пропустити. Тут потрібно вірити, щоб бачити...
Обрізання Дитяти на восьмий день та Його посвячення Господу в храмі для очищення матері на сороковий день – все це не було необхідним для безгрішного Немовляти, названого Ісусом, що значить Спаситель. Його обрізання і посвячення було необхідним для нас, щоб Посланий від Отця і народжений «від жони» Син, «став під Законом, щоб викупити підзаконних», щоб викупити всіх нас, що Закона не виконали. Безгрішний Син Божий стає під Закон замість нас, а свідченням цьому є Його обрізання та посвячення. Адже ми, як підзаконні, потребуємо викуплення, яке здійснити може лише підзаконний. Через те Він «став під Законом, щоб викупити підзаконних, щоб усиновлення ми прийняли. А що ви сини, Бог послав у ваші серця Духа Сина Свого, що викликує: Авва, Отче!» (Гал.4:5-6).
Продовження в аудіо...