Бо я не соромлюсь Євангелії, бо ж вона – сила Божа на спасіння кожному, хто вірує(Рим.1:16).
Цю саму думку про силу Божу на спасіння, якою Павло розпочинає визначати головну тему свого Послання до римлян, діва Марія, в утробі якої Слово сталося тілом, висловлює посередині другої частини її величального псалма наступним чином: «Він могутніх скидає з престолів, підіймає покірливих, удовольняє голодних добром, а багатих пускає ні з чим!»(Лк.1:52-53).
Слово «Євангеліє» походить з грецької мови і означає «благовість» чи «добра звістка». Євангеліє стосується того факту, що Бог має проголосити Добру Звістку до грішників, а саме, що їхні гріхи прощені, що вони проголошені невинними завдяки ділу Ісуса Христа, Божого Сина.
Саме слово «Євангеліє» використовується по різному. По-перше, Євангеліє стосується тих частин Святого Писання, які розповідають саму історію про Ісуса, про Його життя, смерть і воскресіння. І тут ми говоримо про Євангеліє від Матвія, Марка, Луки та Івана. По-друге, де-коли ми використовуємо слово Євангеліє значно ширше, говорячи про Боже об’явлення, незважаючи на його зміст. По-третє, ми використовуємо слово Євангеліє, звертаючись безпосередньо до Ісусового діла заради нас. Це є саме та Добра Звістка, що Бог примирився зі світом грішників.
Саме так це слово переважно використовували лютеранські реформатори 16-го сторіччя. Вони старанно розрізняли те, що Бог зробив для нас у Христі Ісусі, від того, що Бог вимагає від нас. Перше вони називали Євангелієм, останнє Законом. Євангеліє – це не те, що ми робимо, як наша любляча відповідь на Божу благодать у Христі. Це, зазвичай, вони називали освяченням. Тобто, у вузькому, суворому значенні, Євангеліє – це те, що Бог зробив для нас у Христі Ісусі, щоб спасти нас від наших гріхів і проголосити нас святими у Божих очах.
Євангеліє, як «сила Божа на спасіння кожному, хто вірує», приходить до нас у формі почутого та у формі побаченого. Благовість доходить до наших сердець, або у формі почутого Слова, або у формі побаченого і прикладеного до нас у таїнствах: Хрищенні та Господньої Вечері, які ми можемо назвати видимим Словом. У будь-якому випадку, чи у будь-якій формі, Євангеліє – це більше ніж слова.
У сучасному світі слова часто сприймаються як порожні, як ті, що лише описують, але не мають справжньої сили. Хоча нам подобається свобода слова і ми намагаємось її захистити, проте ми низької думки про слова та їхню силу. Ми часто думаємо про слова, як менш шкідливі, чи слабші ніж дії. Проте ми дуже помиляємось. У нашому серці ми знаємо, що слова справді шкодять. Кожен, хто зазнав необережної критики чи засмутився через «гостре слово», знає, що слова мають силу. Слова кусають і ламають. Слова вбивають.
Промовлені чи прочитані слова можуть створювати подію. Власне, будь-яке словесне спілкування – це вже подія. Особливо, якщо таке спілкування відбувається з Євангелієм. Адже Євангеліє – це Боже Слово. Воно творче, могутнє і наповнене Святим Духом. Як Закон, так і Євангеліє – це творчі та могутні слова. Закон створює жаль у грішному серці, «могутніх скидає з престолів». Євангеліє також творить. Євангеліє створює віру в серці грішника, щось таке, що ніяке звичайне слово нездатне зробити, «удовольняє голодних добром». Власне, це Святий Дух працює потужнім і творчим чином у наших серцях через Слово Закону і Євангеліє.
Коли ж ми говоримо про нашу творчість, то вона, насправді, є лише описовою і відтворювальною, коли ж Божа творчість є виконавчою. У нашому використанні слів ми подібні до митця, який обмежений вже існуючими матеріалами. Митець не створює чогось нового. Він лише «створює» нову перспективу того, що вже є. З іншого боку, Боже Слово є творчим у значно глибшому сенсі. Воно виконує. Воно чинить, що каже. Як це промовляє Господь через пророка Ісаю:
Продовження в аудіо...
Бо я не соромлюсь Євангелії, бо ж вона – сила Божа на спасіння кожному, хто вірує(Рим.1:16).
Цю саму думку про силу Божу на спасіння, якою Павло розпочинає визначати головну тему свого Послання до римлян, діва Марія, в утробі якої Слово сталося тілом, висловлює посередині другої частини її величального псалма наступним чином: «Він могутніх скидає з престолів, підіймає покірливих, удовольняє голодних добром, а багатих пускає ні з чим!»(Лк.1:52-53).
Слово «Євангеліє» походить з грецької мови і означає «благовість» чи «добра звістка». Євангеліє стосується того факту, що Бог має проголосити Добру Звістку до грішників, а саме, що їхні гріхи прощені, що вони проголошені невинними завдяки ділу Ісуса Христа, Божого Сина.
Саме слово «Євангеліє» використовується по різному. По-перше, Євангеліє стосується тих частин Святого Писання, які розповідають саму історію про Ісуса, про Його життя, смерть і воскресіння. І тут ми говоримо про Євангеліє від Матвія, Марка, Луки та Івана. По-друге, де-коли ми використовуємо слово Євангеліє значно ширше, говорячи про Боже об’явлення, незважаючи на його зміст. По-третє, ми використовуємо слово Євангеліє, звертаючись безпосередньо до Ісусового діла заради нас. Це є саме та Добра Звістка, що Бог примирився зі світом грішників.
Саме так це слово переважно використовували лютеранські реформатори 16-го сторіччя. Вони старанно розрізняли те, що Бог зробив для нас у Христі Ісусі, від того, що Бог вимагає від нас. Перше вони називали Євангелієм, останнє Законом. Євангеліє – це не те, що ми робимо, як наша любляча відповідь на Божу благодать у Христі. Це, зазвичай, вони називали освяченням. Тобто, у вузькому, суворому значенні, Євангеліє – це те, що Бог зробив для нас у Христі Ісусі, щоб спасти нас від наших гріхів і проголосити нас святими у Божих очах.
Євангеліє, як «сила Божа на спасіння кожному, хто вірує», приходить до нас у формі почутого та у формі побаченого. Благовість доходить до наших сердець, або у формі почутого Слова, або у формі побаченого і прикладеного до нас у таїнствах: Хрищенні та Господньої Вечері, які ми можемо назвати видимим Словом. У будь-якому випадку, чи у будь-якій формі, Євангеліє – це більше ніж слова.
У сучасному світі слова часто сприймаються як порожні, як ті, що лише описують, але не мають справжньої сили. Хоча нам подобається свобода слова і ми намагаємось її захистити, проте ми низької думки про слова та їхню силу. Ми часто думаємо про слова, як менш шкідливі, чи слабші ніж дії. Проте ми дуже помиляємось. У нашому серці ми знаємо, що слова справді шкодять. Кожен, хто зазнав необережної критики чи засмутився через «гостре слово», знає, що слова мають силу. Слова кусають і ламають. Слова вбивають.
Промовлені чи прочитані слова можуть створювати подію. Власне, будь-яке словесне спілкування – це вже подія. Особливо, якщо таке спілкування відбувається з Євангелієм. Адже Євангеліє – це Боже Слово. Воно творче, могутнє і наповнене Святим Духом. Як Закон, так і Євангеліє – це творчі та могутні слова. Закон створює жаль у грішному серці, «могутніх скидає з престолів». Євангеліє також творить. Євангеліє створює віру в серці грішника, щось таке, що ніяке звичайне слово нездатне зробити, «удовольняє голодних добром». Власне, це Святий Дух працює потужнім і творчим чином у наших серцях через Слово Закону і Євангеліє.
Коли ж ми говоримо про нашу творчість, то вона, насправді, є лише описовою і відтворювальною, коли ж Божа творчість є виконавчою. У нашому використанні слів ми подібні до митця, який обмежений вже існуючими матеріалами. Митець не створює чогось нового. Він лише «створює» нову перспективу того, що вже є. З іншого боку, Боже Слово є творчим у значно глибшому сенсі. Воно виконує. Воно чинить, що каже. Як це промовляє Господь через пророка Ісаю:
Продовження в аудіо...