«А все, що давніше написане, написане нам на науку, щоб терпінням і потіхою з Писання ми мали надію» (Рим.15:4).
Без Писання Старого Заповіту ми не знали б про початок і кінець світу та нас самих. Старий Заповіт об’являє нам: як Бог з нічого прикликав світ до існування, як Бог зберігає і керує світом, як Бог створив людину за образом Своїм і це було вельми добре, як людину спокусив диявол і як вона впала у гріх і смерть, як ще зі самого початку Бог обіцяв людині Викупителя.
Якими були б закладини Нового Заповіту без об’явлення Старого? Новий Заповіт – це ніщо інше, як проголошення того, що обітниці Старого Заповіту виповнились. Без Старого Заповіту ми не могли бути впевненими, що Ісус – це Спаситель світу, Чий прихід наперед був обіцяний.
Зі сторінок Старого Заповіту ми дізнаємося, що Христос буде нащадком Авраама, Ісака, Якова, Юди і Давида. Ми дізнаємось коли і де Він з’явиться, про Його діло та про те, що кажуть пророки про Нього. Писання Старого Заповіту навчають нас, що Спаситель буде Насінням жінки, Сином Діви і Господом праведності.
Без Старого Заповіту Новий був би будинком без фундаменту, деревом без коріння, вченням без доказів. Таким чином, коли Новий Заповіт навчає нас про особу Христа, Його діло та Його вчення, ми можемо без проблем довести це зі книг Мойсея, Псалмів і Пророків, бо тоді НЗ зазначає: «Написано» чи «Хіба ви не читали?».
Святі апостоли і євангелісти пропонують докази Христової божественності зі Старого Заповіту, коли повідомляють, що «це сталося, щоб виповнилось» і «як провіщав Святий Дух». Верійці високо шанували Писання, бо вони прийняли проповідування Павла і Сили «з повним запалом, і Писання досліджували день-у-день, чи так воно є» (Дії 17:11).
Хто може сумніватися у великій важливості Старого Заповіту для Нового? Проте хтось може запитати: «Хіба Старозавітні історії не переповнені жахливими гріхами, розповідями про війни і різанину, надзвичайно детальними описами обрядів, начиння, одягу, будівель, а також висловлювань, які важко зрозуміти? Як щось з цього може бути корисним для нашого християнського вчення?».
Жахливі гріхи, що описані в Старому Заповіті, згадуються не лише для історичності оповіді, але й також для щирого застереження, що Бог сильно гнівається на гріх і грішників та карає їх до третього покоління. Але це також каже нам, що Бог прощає ці жахливі гріхи, коли люди правдиво каються в них і приносять належні плоди віри. Історія цих гріхів дається нам для науки і виправлення, щоб ми могли визнати, яким великим є зіпсуття грішної людини, і як ми мусимо молитися і боротися проти цього. Як це пише для нас апостол Павло після розповіді зі Старого Заповіту про серйозні гріхи і заслужене Боже покарання за них: «Усе це трапилось з ними, як приклади, а написане нам на науку, бо за нашого часу кінець віку прийшов» (1Кор.10:11).
Історії руйнівних воєн і кривавих убивств – це також гучні свідчення про людські зіпсутість і лукавство та Божий гнів і покарання. Детальні описи обрядів, одягу і будівель є вказівниками на духовні речі Нового Заповіту і вони дають нам втіху в тому, що наша християнська свобода звільняє нас від цих важких тягарів Закону. Темрява Старозавітної мови веде нас до відображення того, що те, що було прихованим для вірних в часи, коли це писалося, тепер об’явлене в Писаннях Нового Заповіту.
Таким чином, без сумніву, що все, що міститься у Старозавітних Писаннях, залишається необхідним читанням для віруючих християн усіх часів.
Новозавітні Писання містять історію життя, страждань і смерті нашого Спасителя, проте описи життя апостолів та інших віруючих є лише фрагментарними, тобто короткими і частковими. Однак, у порівнянні, Старий Заповіт пропонує повніші розповіді про життя багатьох вірних служителів і дітей Божих.
Продовження в аудіо...
«А все, що давніше написане, написане нам на науку, щоб терпінням і потіхою з Писання ми мали надію» (Рим.15:4).
Без Писання Старого Заповіту ми не знали б про початок і кінець світу та нас самих. Старий Заповіт об’являє нам: як Бог з нічого прикликав світ до існування, як Бог зберігає і керує світом, як Бог створив людину за образом Своїм і це було вельми добре, як людину спокусив диявол і як вона впала у гріх і смерть, як ще зі самого початку Бог обіцяв людині Викупителя.
Якими були б закладини Нового Заповіту без об’явлення Старого? Новий Заповіт – це ніщо інше, як проголошення того, що обітниці Старого Заповіту виповнились. Без Старого Заповіту ми не могли бути впевненими, що Ісус – це Спаситель світу, Чий прихід наперед був обіцяний.
Зі сторінок Старого Заповіту ми дізнаємося, що Христос буде нащадком Авраама, Ісака, Якова, Юди і Давида. Ми дізнаємось коли і де Він з’явиться, про Його діло та про те, що кажуть пророки про Нього. Писання Старого Заповіту навчають нас, що Спаситель буде Насінням жінки, Сином Діви і Господом праведності.
Без Старого Заповіту Новий був би будинком без фундаменту, деревом без коріння, вченням без доказів. Таким чином, коли Новий Заповіт навчає нас про особу Христа, Його діло та Його вчення, ми можемо без проблем довести це зі книг Мойсея, Псалмів і Пророків, бо тоді НЗ зазначає: «Написано» чи «Хіба ви не читали?».
Святі апостоли і євангелісти пропонують докази Христової божественності зі Старого Заповіту, коли повідомляють, що «це сталося, щоб виповнилось» і «як провіщав Святий Дух». Верійці високо шанували Писання, бо вони прийняли проповідування Павла і Сили «з повним запалом, і Писання досліджували день-у-день, чи так воно є» (Дії 17:11).
Хто може сумніватися у великій важливості Старого Заповіту для Нового? Проте хтось може запитати: «Хіба Старозавітні історії не переповнені жахливими гріхами, розповідями про війни і різанину, надзвичайно детальними описами обрядів, начиння, одягу, будівель, а також висловлювань, які важко зрозуміти? Як щось з цього може бути корисним для нашого християнського вчення?».
Жахливі гріхи, що описані в Старому Заповіті, згадуються не лише для історичності оповіді, але й також для щирого застереження, що Бог сильно гнівається на гріх і грішників та карає їх до третього покоління. Але це також каже нам, що Бог прощає ці жахливі гріхи, коли люди правдиво каються в них і приносять належні плоди віри. Історія цих гріхів дається нам для науки і виправлення, щоб ми могли визнати, яким великим є зіпсуття грішної людини, і як ми мусимо молитися і боротися проти цього. Як це пише для нас апостол Павло після розповіді зі Старого Заповіту про серйозні гріхи і заслужене Боже покарання за них: «Усе це трапилось з ними, як приклади, а написане нам на науку, бо за нашого часу кінець віку прийшов» (1Кор.10:11).
Історії руйнівних воєн і кривавих убивств – це також гучні свідчення про людські зіпсутість і лукавство та Божий гнів і покарання. Детальні описи обрядів, одягу і будівель є вказівниками на духовні речі Нового Заповіту і вони дають нам втіху в тому, що наша християнська свобода звільняє нас від цих важких тягарів Закону. Темрява Старозавітної мови веде нас до відображення того, що те, що було прихованим для вірних в часи, коли це писалося, тепер об’явлене в Писаннях Нового Заповіту.
Таким чином, без сумніву, що все, що міститься у Старозавітних Писаннях, залишається необхідним читанням для віруючих християн усіх часів.
Новозавітні Писання містять історію життя, страждань і смерті нашого Спасителя, проте описи життя апостолів та інших віруючих є лише фрагментарними, тобто короткими і частковими. Однак, у порівнянні, Старий Заповіт пропонує повніші розповіді про життя багатьох вірних служителів і дітей Божих.
Продовження в аудіо...